Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №87 Харківської міської ради"


запам'ятати

 



Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Дистанційна освіта на Класній оцінці
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія 5-й Міжнародний освітній онлайн-форум








Інформація для батьків

Контактні телефони установ та організацій Київського району, а також офіційні телефони довіри організацій, які надають кваліфіковану допомогу щодо захисту прав дітей, до яких можуть звернутися батьки та особи, що їх замінюють, для вирішення питань, які не входять в компетенцію навчального закладу та управління освіти

 

УСТАНОВИ, СЛУЖБИ  ТА ОРГАНІЗАЦІЇ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ В КИЇВСЬКОМУ РАЙОНІ м. ХАРКОВА

Назва установи

Адреса, телефон

Особистий прийом

Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (ССД)

м. Харків,

вул. Чернишевська, 55 (4 поверх)

700 03 85

Начальник ССД

МАТВІЇВ ВАЛЕНТИНА ВОЛОДИМИРІВНА

Заступник директора Департаменту – Начальник Служби у справах дітей по  Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради

700 03 42

Сектор ССД

з питань захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (опіка)

Павленко Галина Миколаївна

Заступник начальника ССД - завідувач сектору ССД по Київському району з питань захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (опіка)

 

Кравченко Анна Вадимівна

Головний спеціаліст сектору ССД по Київському району з питань захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

 

Коваленко Наталія Василівна

Головний спеціаліст сектору ССД по Київському району з питань захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

700 04 21

Сектор ССД

з питань попередження правопорушень та дотримання законодавства  (профілактика)

В’юнник Оксана Олексіївна

Завідувач сектору ССД по Київському району з питань попередження правопорушень та дотримання законодавства  (профілактика)

 

Погонцева Олена Вікторівна

Головний спеціаліст сектору ССД з питань попередження правопорушень та дотримання законодавства  (профілактика)

 

Оганова Вікторія Василівна

Головний спеціаліст-юрисконсульт сектору ССД з питань попередження правопорушень та дотримання законодавства щодо дітей Служби у справах дітей по Київському району

Центр соціальних служб Київського району м. Харкова

(ЦСС)

м. Харків,

вул. Алчевських, 5

725 19 37

725 19 38

725 19 39

В. о директора ЦСС

ДОРОФЄЄВА СВІТЛАНА ВАЛЕРІЇВНА

 

Психолог ЦСС

Лісна Наталя Андріївна

(095 448 95 11)

Сектор ювенальної превенції Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області

(СЮП ХРУП)

м. Харків,

вул. Алчевських, 49

Начальник сектору ювенальної превенції ХРУП № 1

Коновалов Артемій Володимирович

(097 940 77 52 або 095 808 15 36)

 

Інспектор ювенальної превенції, капітан поліції

Донець Валерія Павлівна

(063 522 28 18)

Комітет у справах сім`ї, молоді та спорту Київського району м. Харкова

(КССМС)

м. Харків,

вул. Чернишевська, 55 (4 поверх)

725 20 38

Начальник КССМС

РІЗНИК ВОЛОДИМИР ЕДУАРДОВИЧ

 

Головний спеціаліст КССМС

Шумак Людмила Вікторівна

 

 

 

З метою попередження злочинності та правопорушень серед неповнолітніх у закладах загальної середньої освіти, координати начальника сектору ювенальної превенції Харківської районної поліції № 1, майора поліції Артемія Володимировича Коновалова тел. 097-940-77-52 або 095-808-15-35.

 

КОНТАКТИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

 

№з/п

Назва та мета організації

Контакт

1.

Єдина гаряча лінія для осіб які постраждали від торгівлі людьми, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або загрозу його вчинення

15-47

2.

Національна дитяча гаряча лінія (з питань булінгу, різних видів насилля, психологічної допомоги) «Ла Страда Україна»

0800 500 225,

116 111

(З 12.00 до 20.00)

3.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для постраждалих від домашнього насильства.  Учасники освітнього процесу можуть отримати кваліфіковану правову допомогу

0 800 213 103

4.

Гаряча лінія для отримання безкоштовної психологічної допомоги. Всесвітня організація охорони здоров’я та Міністерство охорони здоров’я України.

Реєструйтеся на платформі «Розкажи мені» та покращуйте свій емоційний стан. 

tellme.com.ua

 

5.

Товариство Червоного Хреста України, Інститут когнітивного моделювання. З питань протидії домашньому насильству.

Он-лайн- платформа «Мені здається».

https://itseems.com.ua/

6.

Проєкт "Мій телефонний друг".

Волонтери підтримують людей, які опинилися на самоті під час пандемії

COVID-19. 

0 800 202 147

(з 12:00 до 20:00)

 

 

33 СПОСОБИ ВИХОВАТИ ХОРОШУ ДИТИНУ

 
1. Чарівне слово
       Навчіть дитину деяких “чарівних” слів — таких як “дякую”, “будь ласка” , “вибачте”. І коли б дитина не говорила їх, намагайтеся швидко і ввічливо виконувати всі її прохання (в міру можливостей)
 
2. Чай удвох
       Організуйте вечірній чай з вашою дитиною. Порадьте їй запросити на чай улюблені іграшки. А потім зробіть так, щоб всі за столом дотримувалися правил ввічливості.
 
3. Обніміть дитину!
       Поплескування по плечах або обійми доречні у тих випадках, коли дитина ввічлива з кимсь — це дуже важливо.
 
4. Домашні тварини і дитина.
       Обов'язково привчайте дитину доглядати домашніх тварин: купівля корму, прогулянка, розчісування, витирання лап, чистка клітки.
 
5. Політика чесності.
       Завжди давайте чесну відповідь на запитання дитини.
 
6. Нагороджуйте інших.
       Коли зустрічаєте ввічливих і доброзичливих людей, похваліть їх за доброту.
 
7. Розмова на подушці.
       Кожний вечір, коли вкладаєте дитину у ліжко, запитайте її: “Яка частина дня була найкращою?” або “Яка частина дня була найважчою?”, потім уважно вислухайте, що вам скаже дитина, не перебиваючи її.
 
8. Переможцем став…
       Кожний тиждень видавайте “нагороду найбільш турботливому”. Вручайте її тому, хто був найдоброзичливіший і найввічливіший.
 
9. Гра “якщо, то…”.
       Якщо хтось з гостей повинен невдовзі прийти до вас додому, можна зіграти в гру “якщо, то…”. Ця гра допоможе дитині краще зустріти гостя. Ви уявляєте собі частину “якщо…”. “Якщо Оленці подобаються кольорові олівці…”, дитина уявляє частину “то”, “то ми будемо розмальовувати картинки”.
 
10. ”Який я?”
       Вказуйте дитині на її емоції. Це допоможе їй визначити себе та інших: “Ти виглядаєш розлюченою” або “Ця маленька дівчинка видається такою самотньою”.
 
11. Ставте мету.
       Допомагайте дитині діяти відповідно до конкретної мети, наприклад, складати гроші на конкретну іграшку або прочитати конкретну книгу.
 
12. Очі в очі.
       Привчайте дитину дивитися в очі співбесіднику, пояснюючи їй, наскільки це неприємно, коли людина відволікається під час розмови.
 
13. Підказуйте.
       Якщо хтось вітається з вашою дитиною чи хвалить її, а вона не відповідає, допоможіть їй знайти потрібні слова.
 
14. Хваліть за доброту.
       Звертайте увагу на кожний прояв доброзичливості: “Ти молодець, що допомогла своїй сестрі”.
 
15. Сваріться чесно.
       Уникайте приниження та зневажливих зауважень. Намагайтесь знайти компроміс і припиніть суперечку.
 
16. Не обманюйте.
       Якщо дитина зрозуміла, що ви її обманюєте, не намагайтесь говорити неправду далі. Визнайте свою помилку: “Так, у нас справді залишилося печиво, але я все одно не можу дати тобі його до обіду”.
 
17. Руки геть!
       У жодному випадку не бийте дитину, яка буває надто агресивною, скеровуйте її в спеціальне місце “для охолодження”.
 
18. Приховані знаки уваги.
       Зробіть своїй дитині щось приємне, але так, щоб це було для неї несподіванкою.
 
19. Справжній друг.
       Візьміть дитину з собою, коли маєте намір провідати чи допомогти комусь зі своїх друзів. Поясніть при цьому, як приємно допомогти комусь.
 
20. Спочатку запитайте.
       Спочатку запитайте дозволу, перш ніж скористатись чимось чи викинути що-небудь, що належить вашій дитині.
 
21. Обговорюйте ситуацію.
       Якщо чиясь дитина у дворі чи на дитячому майданчику плаче, зверніть на це увагу своєї дитини. Запитайте її: “Як ти вважаєш, що він (вона) відчуває зараз”, “Як ти вважаєш, що зробило її (його) такою засмученою?”
 
22. Добрий приклад.
       Частіше згадуйте у розмові з дитиною про людей з вашого оточення, які роблять добрі справи.
 
23. Поклади на місце.
       Якщо ваша дитина взяла без дозволу чужу іграшку, підкажіть їй, чому так не можна робити, і наполягайте, щоб вона віднесла її назад.
 
24. Боротьба з брутальністю.
       Придумайте якийсь вислів, який говоритиме, що хтось з членів вашої родини буде лихословити. Потрібно намагатися знайти більш спокійний спосіб висловити свої почуття.
 
25. Обмін ролями.
       Дайте вашій дитині можливість відчути себе на місці іншої людини. Запропонуйте їй на 10-15 хв. Роль одного з батьків (тата, мами), а собі візьміть роль дитини.
 
26. Дотримуйтеся чистоти.
       Якщо ви, гуляючи з дитиною парком чи лісом, зауважите сміття, підберіть його і віднесіть в урну чи ще якесь призначене для викидання сміття місце. Ні ви, ні дитина не повинні смітити на вулиці.
 
27. Допоможіть “зберегти обличчя”.
       Якщо ви зауважили, що дитина каже неправду, стримуйте свій гнів і нагадайте, як важливо говорити правду. Потім дайте їй ще один шанс. І якщо скаже правду не карайте її.
 
28. Причина і наслідки.
       По можливості дайте дитині відчути наслідки її помилок: “Якщо залишиш велосипед під дощем, він заіржавіє”.
 
29. Заохочуйте до чесності.
       Дайте дитині зрозуміти, що чинити чесно завжди важко, тому заохочуйте її до правдивості.
 
30. Ніколи не порушуйте обіцянок.
       Ніколи не обіцяйте дитині нагороди і не лякайте покаранням, які ви не зможете дати і виконати.
 
31. “Лавочка для забіяк”.
       Поставте вдома стільці у вигляді “лавочки для забіяк”. Якщо двоє дітей побилися, посадіть їх на цю “лавочку”, де вони повинні залишатися доти, поки кожний з них не пояснить, в чому він був неправий.
 
32. Коробка “Руки геть”.
       Аби не виникало “боротьби” за іграшки, дитина мусить мати особисту коробку для них, нехай у неї виникне бажання поділитися іграшками з іншими дітьми.
 
33. Самостійність і допомога.
       Дайте зрозуміти, що ви не збираєтесь робити за дитину домашні завдання, але з радістю допоможете їй порадою чи перевіркою роботи, коли вона буде закінчена.
 
 
 
 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

 
  Діти навчаються жити від життя.
  Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
  Якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться агресивності.
  Якщо над дитиною сміються, вона стає замкнутою.
  Якщо дитина росте в докорах, вона росте з почуттям вини.
  Якщо дитина росте в толерантності, вона вчиться терпимо сприймати інших.
  Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити у себе.
  Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
  Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.
  Якщо дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.
  Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
  Якщо дитина виховується на основі духовних цінностей, вона вчиться бути доброю людиною.
  Якщо дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
 
 
 

ПРО ЯКИХ ТВАРИН МРІЮТЬ ДІТИ?

 
       Мабуть, недаремно восьмирічний Малюк із відомого мультика мріяв про друга — клаповухе щеня. Найцікавіше, що дослідження, яке недавно провели російські вчені, вивчаючи зоологічні уподобання дітей, засвідчило: саме собаку найбільше прагнуть бачити дітлахи у ролі чотириногого друга. Далі йдуть папуга, кішка, хом’як, рибки, пацюк і мавпа. Входять до переліку й дикі тварини: лев і тигр, а також коні. При цьому якщо малюку зле, його більше ваблять кішки, собаки і рибки. Саме в такій послідовності. Хоча не виключено, що улюбленою твариною діти називали ту, яка живе в їхньому домі.
       Втім, як і дорослі. Скільки відомо випадків, коли людина була категорично проти будь-якої живності в домі, а потім буквально прикипала душею до крихітної волохатої чи пернатої грудочки, котра наповнювала домівку відчуттям спокою, тепла й постійності. Що вже казати про дітей. Щороку тисячі з них переживають розлучення батьків, ростуть в атмосфері сімейних скандалів. І якщо немає можливості погладити кішку, поспілкуватися з собакою, пововтузитися з хом’ячком, забувши на цей час про всі неприємності, відчуваючи домашній спокій і затишок, у дитини може розвинутися серйозний невроз, погіршитися стан здоров’я. Недавнє опитування британських п’ятилітніх малюків засвідчило, що домашні тварини — чи не найкращі їхні друзі. У семирічних, які вже краще можуть висловити свої думки, собака як захисник стоїть на другому місці після тата. З собакою, пояснюють вони, не так страшно залишатися в кімнаті, навіть якщо в домі згаснуло світло. А кішка майже така ж ласкава, як мама, особливо коли дитина плаче або хворіє. Діти часто вважають тварин повноправними членами сім’ї і можуть спілкуватися з ними так само, як із мамою, татом, братом чи сестрою. Це, зокрема, підтверджує і відповідь на запитання, до кого крихітка звернулася б у разі виникнення проблем. Більшість юних англійців не в останню чергу називали домашніх вихованців. Існують й інші плюси спілкування дітей і тваринок. Останні здатні найбезпосереднішим чином впливати на здоров’я маленького господаря. Вважають, що вовна тварин може викликати у дитини алергію. Проте, на думку американських педіатрів, наявність у домі двох і більше кішок чи собак, навпаки, знижує ризик виникнення алергії в дітей. З’ясувалося, що 77% дітей, які живуть у таких «зоологічних» сім’ях, виявляли надзвичайну стійкість до алергії. На думку медиків, найімовірніше, у цих випадках імунна система дитини активізується, що веде до придушення деяких видів алергічних реакцій. Є дані, що діти, у котрих є тварини, менше хворіють. Причому найбільшу користь кішки й собаки приносять дитині віком від п’яти до восьми років. Вчені зробили аналіз зразків слини 138 дітей, щоб визначити рівень вмісту імуноглобуліну, відповідального за роботу імунної системи. Він дозволив зробити висновок, що присутність у домі кішки або собаки примушує організм маленької дитини активніше опиратися інфекціям. Єдине, що при цьому непокоїть медиків, то це звичка дітей спати в одному ліжку з кошлатим улюбленцем. Здатні тварини і лікувати. Скажімо, відомо про методики лікування низки захворювань опорно-рухової системи, в основі яких лежить катання на конях. Існують спеціальні схеми лікування неврозів. Скажімо, дитині, котра страждає на заїкуватість як один із проявів неврозу, значно легше ввійти в контакт із твариною, такою ж маленькою, мовчазною та беззахисною, як вона сама, і почати з нею спілкуватися. Гіперактивний малюк заспокоюється, гладячи кішку, собаку чи хом’ячка, вчиться контролювати силу своїх рухів. При цьому тварина стає ніби посередником і допомагає налагодити стосунки з дорослими та рештою навколишнього світу. Багато противників тварин можуть заперечити: деякі малюки не лише не навчаються любові та співчуття, а й мучать саме кошеня чи цуценя. По-перше, змучити звірка не так і просто — навіть маленьке кошеня здатне постояти за себе чи, у крайньому разі, просто сховатися. А по-друге, все залежить від ставлення до тварини дорослих — малюк копіюватиме їхню поведінку. Якщо батьки приймають цуценя чи кошеня як нового члена сім’ї, то для дитини воно стане другом, якщо ж тварина живе в домівці як предмет інтер’єру, то й дитина швидко навчиться байдужості і жорстокості стосовно будь-якої живої істоти. Ще одне запитання, на яке повинні відповісти батьки, котрі все ж таки зважилися на живність у домі: хто більше підходить малюкові. Деякі фахівці радять орієнтуватися на темперамент і тип особистості дитини. Приміром, інтровертній, флегматичній потрібен звірок, із яким можна було б спілкуватися з допомогою звуків і дотиків: морські свинки, хом’ячки, мишки. При цьому слід враховувати і претензії самих представників фауни. Як відомо, люди веселі й активні краще уживаються з пернатими: у гнітючій, сумній атмосфері птахи швидко хворіють і можуть навіть померти від постійного стресу. З черепахами малюкам нудно: спостерігати за ними нецікаво, спілкуватися неможливо, і тому дуже швидко власники взагалі перестають звертати на них увагу. Акваріум із рибками більше підійде дітям раціональним, схильним до колекціонування, котрі знають, чого хочуть від життя, а також неспокійним, легко збуджуваним — тривале споглядання неквапливого плавання рибок заспокоїть будь-яку нервову систему.
 

ДЕСЯТЬ ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ ВИХОВАННЯ

 
1.    Стимулюйте інтелект дитини.
 
Створюючи необхідне середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку дошкільника на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць (якщо життя дитини буде одноманітним, нецікавим і безрадісним).
 
2.    Формуйте у дитини самоповагу.
 
Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час прийняття рішень: у виборі друзів, у коханні, профорієнтації…
 
3.    Навчіть дитину спілкуватися.
 
Для цього необхідно щонайменше п’ять таких чинників:
·        Щира любов батьків (породжує почуття захищеності);
·        Доброзичливість інших дорослих, не лише рідних і близьких (рятує від комплексів);
·        Зовнішня привабливість дитини, а особливо підлітка (одяг, манери);
·        Обґрунтована впевненість у собі (кожний у чомусь сильний);
·        Хороший запас слів (як інакше спілкуватися?)
 
4.    Стежте за тим, щоб дитина не перетворилася на “телемана”.
 
Соціологи запевняють, що дошкільнята проводять перед екраном телевізора у середньому до 50 годин на тиждень. Медики вважають, що це гальмує розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читанням, корисну домашню роботу.
 
5.    Виховуйте відповідальність і порядність.
 
Слід робити це не лише за принципом “что такое хорошо и что такое плохо”, а, насамперед, на власному прикладі. Не прогайте момент: у підлітковому віці симпатії перемістяться з батьків до однолітків.
 
 
6.    Привчіть дитину пишатися своєю сім’єю, шанувати її традиції.
 
7.    Живіть у хорошому оточенні.
 
Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Тому уважно придивляйтеся до сусідських дітей, цікавтеся репутацією школи, до якої ходять ваші діти. Подбайте про те, щоб розширити коло знайомств дитини.
 
8.    Будьте вимогливими.
 
Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, умінням робити щось краще за інших, як правило, виростають у сім’ях, де до них висували високі вимоги: підтримувати порядок у будинку, організовувати своє дозвілля, добре поводитися. Та не перегніть палицю — не будьте тиранами. І врахуйте: слухняними, акуратними, розумними діти стають не відразу. Потрібні ваші зусилля протягом багатьох років. Будьте ж терплячими.
 
9.    Привчайте дитину до праці.
 
Якоюсь мірою ви можете запрограмувати майбутній життєвий успіх свого чада. Привчіть його без примусу виконувати доручену справу, допоможіть заповнити життя цікавими і потрібними справами. Нехай звикає долати труднощі й переконається, що йому багато чого під силу.
 
10.          Не робіть за дітей те, що вони цілком зможуть зробити самі.
 
І запам’ятайте: якщо у важку хвилину саме ви опинитеся поруч — як друг, а не як бос, дитина, можливо, довірить вам свою страшну таємницю і прислухається до вашої поради.