Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №87 Харківської міської ради"


запам'ятати

 



Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Дистанційна освіта на Класній оцінці
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія








Батьківська сторінка

Контактні телефони установ та організацій Київського району, а також офіційні телефони довіри організацій, які надають кваліфіковану допомогу щодо захисту прав дітей, до яких можуть звернутися батьки та особи, що їх замінюють, для вирішення питань, які не входять в компетенцію навчального закладу та управління освіти

 

УСТАНОВИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО НАДАЮТЬ КВАЛІФІКОВАНУ ДОПОМОГУ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ

Установа

Адреса, телефон

ПІБ

Центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова

м. Харків,

вул. Алчевських, 5

7005288

7005285

Директор Сотнікова Людмила Петрівна

Психолог Коваленко Наталя Василівна

Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

м. Харків,

вул. Чернишевська, 55

(1 поверх)

7000385

7000342

7000421

Заступник начальника Управління –

Начальник служби у справах дітей Київського району

Матвіїв Валентина Володимирівна

Зав. сектору Зінченко Ірина Ігорівнаm(опіка)

Зав. сектору Оганова Вікторія Василівна (профілактика)

Комітет у справах сім`ї, молоді та спорту Київського району м. Харкова

м. Харків,

вул. Чернишевська, 55

(4 поверх)

7252038

7007647

7007649

Начальник комітету у справах сім`ї, молоді та спорту Київського району м. Харкова

Різник Володимир Едуардович

 

Шумак Людмила Вікторівна

Сектор ювенальної превенції Київського ВП ГУ НП в Харківській області

м. Харків,

вул. Артема, 49

705-99-14

700-43-04

Начальник сектору ювенальної превенції Київського ВП ГУ НП в Харківській області

 

Сорочан Дмитро Анатолійович

КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер»

Наркологічний кабінет Київського району

вул. Халтуріна, 18-А

7381324

Лікар-нарколог Київського району

Ткачов Михайло Олександрович

 

ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ

 

Телефон довіри Департаменту освіти Харківської міської ради (з 08.00 до 22.00)

 

764 22 39

 

Всеукраїнський телефон довіри з питань ВІЛ/СНІДУ

 

8 800 500 45 10

Телефон довіри

для сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, а також сімей вимушених переселенців з зони АТО

705 04 69

Телефон довіри щодо запобіганню домашньому насильству

705 26 42

705 53 45

705 26 92

 

Телефон довіри МВС

 

044 254 75 75

 

Головне управління Національної поліції в області

 

705 08 95

Телефон довіри щодо вчинення побутового насильства

705 08 95

067 572 30 09

0 800 500 335

 

Телефон довіри щодо фактів продажу дітям алкогольних напоїв та тютюнових виробів

 

066 956 76 80

063 130 81 00

Національна «гаряча лінія» з попередження насильства

0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів)

386 (безкоштовно з мобільних телефонів)

 

«Дитяча гаряча лінія»

 

0 800 500 225

772 (з мобільного)

 

 

33 СПОСОБИ ВИХОВАТИ ХОРОШУ ДИТИНУ

 
1. Чарівне слово
       Навчіть дитину деяких “чарівних” слів — таких як “дякую”, “будь ласка” , “вибачте”. І коли б дитина не говорила їх, намагайтеся швидко і ввічливо виконувати всі її прохання (в міру можливостей)
 
2. Чай удвох
       Організуйте вечірній чай з вашою дитиною. Порадьте їй запросити на чай улюблені іграшки. А потім зробіть так, щоб всі за столом дотримувалися правил ввічливості.
 
3. Обніміть дитину!
       Поплескування по плечах або обійми доречні у тих випадках, коли дитина ввічлива з кимсь — це дуже важливо.
 
4. Домашні тварини і дитина.
       Обов'язково привчайте дитину доглядати домашніх тварин: купівля корму, прогулянка, розчісування, витирання лап, чистка клітки.
 
5. Політика чесності.
       Завжди давайте чесну відповідь на запитання дитини.
 
6. Нагороджуйте інших.
       Коли зустрічаєте ввічливих і доброзичливих людей, похваліть їх за доброту.
 
7. Розмова на подушці.
       Кожний вечір, коли вкладаєте дитину у ліжко, запитайте її: “Яка частина дня була найкращою?” або “Яка частина дня була найважчою?”, потім уважно вислухайте, що вам скаже дитина, не перебиваючи її.
 
8. Переможцем став…
       Кожний тиждень видавайте “нагороду найбільш турботливому”. Вручайте її тому, хто був найдоброзичливіший і найввічливіший.
 
9. Гра “якщо, то…”.
       Якщо хтось з гостей повинен невдовзі прийти до вас додому, можна зіграти в гру “якщо, то…”. Ця гра допоможе дитині краще зустріти гостя. Ви уявляєте собі частину “якщо…”. “Якщо Оленці подобаються кольорові олівці…”, дитина уявляє частину “то”, “то ми будемо розмальовувати картинки”.
 
10. ”Який я?”
       Вказуйте дитині на її емоції. Це допоможе їй визначити себе та інших: “Ти виглядаєш розлюченою” або “Ця маленька дівчинка видається такою самотньою”.
 
11. Ставте мету.
       Допомагайте дитині діяти відповідно до конкретної мети, наприклад, складати гроші на конкретну іграшку або прочитати конкретну книгу.
 
12. Очі в очі.
       Привчайте дитину дивитися в очі співбесіднику, пояснюючи їй, наскільки це неприємно, коли людина відволікається під час розмови.
 
13. Підказуйте.
       Якщо хтось вітається з вашою дитиною чи хвалить її, а вона не відповідає, допоможіть їй знайти потрібні слова.
 
14. Хваліть за доброту.
       Звертайте увагу на кожний прояв доброзичливості: “Ти молодець, що допомогла своїй сестрі”.
 
15. Сваріться чесно.
       Уникайте приниження та зневажливих зауважень. Намагайтесь знайти компроміс і припиніть суперечку.
 
16. Не обманюйте.
       Якщо дитина зрозуміла, що ви її обманюєте, не намагайтесь говорити неправду далі. Визнайте свою помилку: “Так, у нас справді залишилося печиво, але я все одно не можу дати тобі його до обіду”.
 
17. Руки геть!
       У жодному випадку не бийте дитину, яка буває надто агресивною, скеровуйте її в спеціальне місце “для охолодження”.
 
18. Приховані знаки уваги.
       Зробіть своїй дитині щось приємне, але так, щоб це було для неї несподіванкою.
 
19. Справжній друг.
       Візьміть дитину з собою, коли маєте намір провідати чи допомогти комусь зі своїх друзів. Поясніть при цьому, як приємно допомогти комусь.
 
20. Спочатку запитайте.
       Спочатку запитайте дозволу, перш ніж скористатись чимось чи викинути що-небудь, що належить вашій дитині.
 
21. Обговорюйте ситуацію.
       Якщо чиясь дитина у дворі чи на дитячому майданчику плаче, зверніть на це увагу своєї дитини. Запитайте її: “Як ти вважаєш, що він (вона) відчуває зараз”, “Як ти вважаєш, що зробило її (його) такою засмученою?”
 
22. Добрий приклад.
       Частіше згадуйте у розмові з дитиною про людей з вашого оточення, які роблять добрі справи.
 
23. Поклади на місце.
       Якщо ваша дитина взяла без дозволу чужу іграшку, підкажіть їй, чому так не можна робити, і наполягайте, щоб вона віднесла її назад.
 
24. Боротьба з брутальністю.
       Придумайте якийсь вислів, який говоритиме, що хтось з членів вашої родини буде лихословити. Потрібно намагатися знайти більш спокійний спосіб висловити свої почуття.
 
25. Обмін ролями.
       Дайте вашій дитині можливість відчути себе на місці іншої людини. Запропонуйте їй на 10-15 хв. Роль одного з батьків (тата, мами), а собі візьміть роль дитини.
 
26. Дотримуйтеся чистоти.
       Якщо ви, гуляючи з дитиною парком чи лісом, зауважите сміття, підберіть його і віднесіть в урну чи ще якесь призначене для викидання сміття місце. Ні ви, ні дитина не повинні смітити на вулиці.
 
27. Допоможіть “зберегти обличчя”.
       Якщо ви зауважили, що дитина каже неправду, стримуйте свій гнів і нагадайте, як важливо говорити правду. Потім дайте їй ще один шанс. І якщо скаже правду не карайте її.
 
28. Причина і наслідки.
       По можливості дайте дитині відчути наслідки її помилок: “Якщо залишиш велосипед під дощем, він заіржавіє”.
 
29. Заохочуйте до чесності.
       Дайте дитині зрозуміти, що чинити чесно завжди важко, тому заохочуйте її до правдивості.
 
30. Ніколи не порушуйте обіцянок.
       Ніколи не обіцяйте дитині нагороди і не лякайте покаранням, які ви не зможете дати і виконати.
 
31. “Лавочка для забіяк”.
       Поставте вдома стільці у вигляді “лавочки для забіяк”. Якщо двоє дітей побилися, посадіть їх на цю “лавочку”, де вони повинні залишатися доти, поки кожний з них не пояснить, в чому він був неправий.
 
32. Коробка “Руки геть”.
       Аби не виникало “боротьби” за іграшки, дитина мусить мати особисту коробку для них, нехай у неї виникне бажання поділитися іграшками з іншими дітьми.
 
33. Самостійність і допомога.
       Дайте зрозуміти, що ви не збираєтесь робити за дитину домашні завдання, але з радістю допоможете їй порадою чи перевіркою роботи, коли вона буде закінчена.
 
 
 
 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

 
  Діти навчаються жити від життя.
  Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
  Якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться агресивності.
  Якщо над дитиною сміються, вона стає замкнутою.
  Якщо дитина росте в докорах, вона росте з почуттям вини.
  Якщо дитина росте в толерантності, вона вчиться терпимо сприймати інших.
  Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити у себе.
  Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
  Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.
  Якщо дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.
  Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
  Якщо дитина виховується на основі духовних цінностей, вона вчиться бути доброю людиною.
  Якщо дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
 
 
 

ПРО ЯКИХ ТВАРИН МРІЮТЬ ДІТИ?

 
       Мабуть, недаремно восьмирічний Малюк із відомого мультика мріяв про друга — клаповухе щеня. Найцікавіше, що дослідження, яке недавно провели російські вчені, вивчаючи зоологічні уподобання дітей, засвідчило: саме собаку найбільше прагнуть бачити дітлахи у ролі чотириногого друга. Далі йдуть папуга, кішка, хом’як, рибки, пацюк і мавпа. Входять до переліку й дикі тварини: лев і тигр, а також коні. При цьому якщо малюку зле, його більше ваблять кішки, собаки і рибки. Саме в такій послідовності. Хоча не виключено, що улюбленою твариною діти називали ту, яка живе в їхньому домі.
       Втім, як і дорослі. Скільки відомо випадків, коли людина була категорично проти будь-якої живності в домі, а потім буквально прикипала душею до крихітної волохатої чи пернатої грудочки, котра наповнювала домівку відчуттям спокою, тепла й постійності. Що вже казати про дітей. Щороку тисячі з них переживають розлучення батьків, ростуть в атмосфері сімейних скандалів. І якщо немає можливості погладити кішку, поспілкуватися з собакою, пововтузитися з хом’ячком, забувши на цей час про всі неприємності, відчуваючи домашній спокій і затишок, у дитини може розвинутися серйозний невроз, погіршитися стан здоров’я. Недавнє опитування британських п’ятилітніх малюків засвідчило, що домашні тварини — чи не найкращі їхні друзі. У семирічних, які вже краще можуть висловити свої думки, собака як захисник стоїть на другому місці після тата. З собакою, пояснюють вони, не так страшно залишатися в кімнаті, навіть якщо в домі згаснуло світло. А кішка майже така ж ласкава, як мама, особливо коли дитина плаче або хворіє. Діти часто вважають тварин повноправними членами сім’ї і можуть спілкуватися з ними так само, як із мамою, татом, братом чи сестрою. Це, зокрема, підтверджує і відповідь на запитання, до кого крихітка звернулася б у разі виникнення проблем. Більшість юних англійців не в останню чергу називали домашніх вихованців. Існують й інші плюси спілкування дітей і тваринок. Останні здатні найбезпосереднішим чином впливати на здоров’я маленького господаря. Вважають, що вовна тварин може викликати у дитини алергію. Проте, на думку американських педіатрів, наявність у домі двох і більше кішок чи собак, навпаки, знижує ризик виникнення алергії в дітей. З’ясувалося, що 77% дітей, які живуть у таких «зоологічних» сім’ях, виявляли надзвичайну стійкість до алергії. На думку медиків, найімовірніше, у цих випадках імунна система дитини активізується, що веде до придушення деяких видів алергічних реакцій. Є дані, що діти, у котрих є тварини, менше хворіють. Причому найбільшу користь кішки й собаки приносять дитині віком від п’яти до восьми років. Вчені зробили аналіз зразків слини 138 дітей, щоб визначити рівень вмісту імуноглобуліну, відповідального за роботу імунної системи. Він дозволив зробити висновок, що присутність у домі кішки або собаки примушує організм маленької дитини активніше опиратися інфекціям. Єдине, що при цьому непокоїть медиків, то це звичка дітей спати в одному ліжку з кошлатим улюбленцем. Здатні тварини і лікувати. Скажімо, відомо про методики лікування низки захворювань опорно-рухової системи, в основі яких лежить катання на конях. Існують спеціальні схеми лікування неврозів. Скажімо, дитині, котра страждає на заїкуватість як один із проявів неврозу, значно легше ввійти в контакт із твариною, такою ж маленькою, мовчазною та беззахисною, як вона сама, і почати з нею спілкуватися. Гіперактивний малюк заспокоюється, гладячи кішку, собаку чи хом’ячка, вчиться контролювати силу своїх рухів. При цьому тварина стає ніби посередником і допомагає налагодити стосунки з дорослими та рештою навколишнього світу. Багато противників тварин можуть заперечити: деякі малюки не лише не навчаються любові та співчуття, а й мучать саме кошеня чи цуценя. По-перше, змучити звірка не так і просто — навіть маленьке кошеня здатне постояти за себе чи, у крайньому разі, просто сховатися. А по-друге, все залежить від ставлення до тварини дорослих — малюк копіюватиме їхню поведінку. Якщо батьки приймають цуценя чи кошеня як нового члена сім’ї, то для дитини воно стане другом, якщо ж тварина живе в домівці як предмет інтер’єру, то й дитина швидко навчиться байдужості і жорстокості стосовно будь-якої живої істоти. Ще одне запитання, на яке повинні відповісти батьки, котрі все ж таки зважилися на живність у домі: хто більше підходить малюкові. Деякі фахівці радять орієнтуватися на темперамент і тип особистості дитини. Приміром, інтровертній, флегматичній потрібен звірок, із яким можна було б спілкуватися з допомогою звуків і дотиків: морські свинки, хом’ячки, мишки. При цьому слід враховувати і претензії самих представників фауни. Як відомо, люди веселі й активні краще уживаються з пернатими: у гнітючій, сумній атмосфері птахи швидко хворіють і можуть навіть померти від постійного стресу. З черепахами малюкам нудно: спостерігати за ними нецікаво, спілкуватися неможливо, і тому дуже швидко власники взагалі перестають звертати на них увагу. Акваріум із рибками більше підійде дітям раціональним, схильним до колекціонування, котрі знають, чого хочуть від життя, а також неспокійним, легко збуджуваним — тривале споглядання неквапливого плавання рибок заспокоїть будь-яку нервову систему.
 

ДЕСЯТЬ ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ ВИХОВАННЯ

 
1.    Стимулюйте інтелект дитини.
 
Створюючи необхідне середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку дошкільника на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць (якщо життя дитини буде одноманітним, нецікавим і безрадісним).
 
2.    Формуйте у дитини самоповагу.
 
Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час прийняття рішень: у виборі друзів, у коханні, профорієнтації…
 
3.    Навчіть дитину спілкуватися.
 
Для цього необхідно щонайменше п’ять таких чинників:
·        Щира любов батьків (породжує почуття захищеності);
·        Доброзичливість інших дорослих, не лише рідних і близьких (рятує від комплексів);
·        Зовнішня привабливість дитини, а особливо підлітка (одяг, манери);
·        Обґрунтована впевненість у собі (кожний у чомусь сильний);
·        Хороший запас слів (як інакше спілкуватися?)
 
4.    Стежте за тим, щоб дитина не перетворилася на “телемана”.
 
Соціологи запевняють, що дошкільнята проводять перед екраном телевізора у середньому до 50 годин на тиждень. Медики вважають, що це гальмує розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читанням, корисну домашню роботу.
 
5.    Виховуйте відповідальність і порядність.
 
Слід робити це не лише за принципом “что такое хорошо и что такое плохо”, а, насамперед, на власному прикладі. Не прогайте момент: у підлітковому віці симпатії перемістяться з батьків до однолітків.
 
 
6.    Привчіть дитину пишатися своєю сім’єю, шанувати її традиції.
 
7.    Живіть у хорошому оточенні.
 
Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Тому уважно придивляйтеся до сусідських дітей, цікавтеся репутацією школи, до якої ходять ваші діти. Подбайте про те, щоб розширити коло знайомств дитини.
 
8.    Будьте вимогливими.
 
Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, умінням робити щось краще за інших, як правило, виростають у сім’ях, де до них висували високі вимоги: підтримувати порядок у будинку, організовувати своє дозвілля, добре поводитися. Та не перегніть палицю — не будьте тиранами. І врахуйте: слухняними, акуратними, розумними діти стають не відразу. Потрібні ваші зусилля протягом багатьох років. Будьте ж терплячими.
 
9.    Привчайте дитину до праці.
 
Якоюсь мірою ви можете запрограмувати майбутній життєвий успіх свого чада. Привчіть його без примусу виконувати доручену справу, допоможіть заповнити життя цікавими і потрібними справами. Нехай звикає долати труднощі й переконається, що йому багато чого під силу.
 
10.          Не робіть за дітей те, що вони цілком зможуть зробити самі.
 
І запам’ятайте: якщо у важку хвилину саме ви опинитеся поруч — як друг, а не як бос, дитина, можливо, довірить вам свою страшну таємницю і прислухається до вашої поради.