Презентація до вебінара "Як захистити себе та дитину від стресових реакцій в критичних ситуаціях. Супровід під час воєнного стану. Надання першої психологічної допомоги"

Фотозвіт розміщено в Розділі сайту закладу "Новини"

Посібник самодопомоги

Ви дізнаєтесь принципи роботи з людьми, які перенесли психологічну травму. Дізнаєтесь що таке навички саморегуляції та отримаєте покрокову інструкцію про навички їх використання.

Кожна критична ситуація, в яку потрапляє людина, викликає у неї нервове напру-

Реакції людини на стресові ситуації бувають різними. Вони проявляються не лише на емоційному рівні, а й на фізіологічному: напружуються м`язи  обличчя, шиї, плечей, рук і навіть ніг. Іноді м`язи "звикають" до напруження і майже втрачають здатність розслаблятися. Унаслідок цього виникають спазми і болі. Таке перенапруження організму спричиняє хронічну втому.

Релаксація на контрасті 

Щоб ефективно зняти м`язове напруження, спочатку треба його посилити. Тому для кожної групи м`язів розроблено відповідні способи їх ефективного напруження, що опісля дає можливість повністю розслабитися:

• кисті та передпліччя - стиснути кулаки, тримаючи велікі пальці зверху;
• верхні м`язи рук - вдавити лікті в спинку стільця або крісла;
• рот, підборіддя, шия - обережно стиснути кутні зуби, зробити гримасу Арлекіна, опустивши куточки губ;
• очі, ніс, щоки - примурижити очі, зморщити ніс;
• шия, плечі - вдавити підборіддя в напрямку "адамового яблука";
• тулуб - повільно глибоко вдихнути, наповнюючи груди повітрям знизу доверху, відвести лопатки назад і вигнути спину;
• ноги - підняти ноги, пальцями тягнутися до підлоги, або підняти ноги, пальцями тягнутися до стелі.  

Розслаблення в ритмі дихання

Займіть зручне положення. Вдихаючи, повільно максимально стисніть руки в кулаки. Видихаючи, розслабьте руки. Чергуйте стискання із розслабленням кілька разів. Зверніть увагу, чи відчуваєте Ви різницю між розслабленими та напруженими м`язами. Зосередьтеся на своїх тілесних відчуттях, зауважте, яка частина тіла більш напружена. Вдихніть, на видиху намагайтеся максимально розслабити м`язи. Знайдіть ту зону свого тіла, яка найбільше розслаблена. Уявіть, як із кожним вдихом відчуття розслаблення із цієї частинитіла поширюється на інші, ніби охоплює теплом усе тіло.

Піджак на вішалці

Зняти напруження в м`язах можна не лише, лежачи або сидячи, а й стоячи чи навіть ідучи. Для цього достатньо уявити себе "без кісток", зробленим ніби з гуми, або уявити своє тіло піджаком, що висить на вішалці. Порухайте тілом,яке, наче вільно виситьна хребті. Відчуйте, як вільно гойдаються руки, плечі, тазовий пояс, коли ви рухаєте хребтом.

Із-поміж найбільш дієвих та зручних для використання медитативних методів виокремлюють техніки контролю дихання.

Коли людина хвилюється, її дихання прискорюється і стає поверхневим. Щоб недопустити надмірної емоційної реакції під час стресовиї ситуацій, потрібно стежити за тим, щоб дихання залишалося глибоким і повільним.

Ритмічне дихання

Дихальна гімнастика

Глибоке дихання. Зробіть глибокий вдих, випинаючи живіт вперед до відчуття участі у цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше видихуйте повітря до втягування живота всередину. При цьому уявляйте, що ви вдихаєте цілющий кисень - здоров‘я, спокій, а видихаєте непотрібне організму - хворобливість і хвилювання.

Дихання “ха”. Cтаньте, ноги поставте нарізно. Повільно піднімайте обидві руки над головою, зробіть глибокий вдиx і затримайте дихання на 5-10 секунд (можна рахувати до 10-20). Після цього, різко опускаючи руки вниз, нахиліться вперед і видихніть максимум повітря із звуком “ха”.

Виконайте цю вправу декілька разів, після цього ви відчуєте, що хвилювання зменшилось, зявилась впевненість у собі.

Вправа на зняття тремтіння рук. Станьте прямо, ноги поставте нарізно, різко видихніть. Піднімаючи руки вперед долонями догори, зробіть повільний, але повний вдих і затримайте дихання. Стисніть пальці в кулаки. Швидко наблизивши їх до плечей, і, начебто переборюючи опір, з великим зусиллям розправте руки. Потім з видихом опустіть руки та розслабте їх, нахилившись уперед.

Ця вправа знімає тремтіння рук, викликає впевненість у собі.

Фізичні навантаження

Вченими доведено, що найкращими засобами для зняття нервового напруження є фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Отже, поки у вас поганий настрій, ідіть на спортмайданчик, грайте у футбол, волейбол, теніс. Добре знімає психологічне напруження робота на городі, в саду. Та особливо дієвим засобом зняття нервового напруження є аеробіка, яка поєднує ритми людини і рухів.

Домашній затишок,

спілкування з домашніми улюбленцями, хоббі

Якщо вам дуже важко і здається, що й жити не хочеться, ідіть додому. Вдома буде легше, особливо, якщо у вас є домашні улюбленці: кішка, собака, акваріумні рибки, папужка. Поспілкуйтесь з ними, це зніме нервове напруження. Хорошими помічниками є також кімнатні рослини, за якими ви любите доглядати. В кризовий період гарно заспокоює улюблене заняття: вишивання, в‘язання, шиття, плетіння.

Мистецтво

Заспокоїти свої нерви та просто відпочити допоможе відвідування музеїв, виставок живопису, театру, концертів. Великий вплив на психіку людини має також художнє слово. Зменшенню психологічного напруження сприяє читання цікавої книги. Якщо у вас є улюблені кінофільми, то влаштуйте собі їх перегляд, зручно вмостившись на дивані.

Гумор, сміх

З давніх-давен відомо, що посмішка, сміх, жарт, гумор знімають напруження. Тому, коли у вас поганий настрій, прочитайте гумореску, відвідайте цирк, подивіться кінокомедію.

Кольоротерапія

На початку ХХ століття російський вчений Ф. Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, має на глядача певний психофізіологічний вплив.

Заспокоюють нервову систему зелений і жовто-зелений та зелено-голубий кольори. Добре, коли вдома стіни пофарбовані у ці кольори. А якщо ні, то потрібно подивитись на якусь річ яка має заспокійливі кольори. І нервове напруження поступово спаде.

Спілкування з природою

Природа дивує своєю симетрією, різними варіантами пропорцій. Краплина роси чи сніжинка світиться і блищить на сонці, створюючи явище веселкового сяйва. Дзвінкі весняні струмки, серпанок, краплини ранкової роси, тихий вітерець, шелест листя, степовий чи лісовий аромат - все це має великий вплив на людину, особливо дітей.

Природа заспокоює нервову систему і робить людину добрішою.

Отже, коли у вас поганий настрій, ви дуже втомлені, відпочиньте серед природи.

Музикотерапія

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. В наш час музика широко використовується в лікуванні нервової системи.

Проти головного болю, емоційного напруження використовуються такі музичні твори:

- Л. ван Бетховен “Фіделіо”

- В. А. Моцарт “Дон Жуан”

- Ф. Ліст “Угорська рапсодія № 1”

- Д. Хачатурян. Сюїта “Маскарад”

- Дж. Гершвін “Американець у Парижі”

Для зняття  гіпертонії та напруженості:

- Й. С. Бах “Ре-мінор” для скрипки

- Б. Барток “Соната для фортепіано”

- А. Брукмер. Месса “Мі-мінор”

- Й. С. Бах “Кантата № 21”

- Б. Барток “Квартет № 5”

Для загального тонусу, поліпшення самопочуття:

- Л. ван Бетховен. Увертюра “Егмонт”

- П. Чайковський. Шоста симфонія, 3-тя частина

-Ф. Ліст “Угорська рапсодія № 2”

Проти безсоння:

- Ф. Сібеліус “Сумний вальс”

- П. Чайковський “Баркаролла”, “Осіння пісня”,   “Сентиментальний вальс”

- К. Глюк “Мелодія”

- Ф. Шуберт “Аве Марія”, “Серенада”

- К. Сен-Санс “Лебудь”

При негативних психічних станах:

- Р. Вагнер “Пісня вечірніх зірок” з опери “Тангайзер”

- В. Белліні. Увертюра до опери “Норма”

- К. Дебюссі “Море”, “Місячне світло”

- Ф. Мендельсон-Бартольді “Блискуче капріччіо”

При депресивних станах:

- Л. ван Бетховен. Симфонічна увертюра “Егмонт”

- Ж.. Бізе. Сюїта з опери “Кармен”

- К. Дебюссі “Іверія”

- Й. Гайдн “Створення світу”

При значній психічній та соматичний втомі:

- Й. С. Бах “Кофейна кантата”

- Б Бріттен “Пітер Граймо”

- М. де Фалья “Ночі в садах Іспанії”

- Г. Гендель “Музика на воді”

У стані тривожності:

- Ф. Шопен “Прелюдії”

- І Штраус. Вальси

- Ф. Шуберт “Веселі пісні”

- Дж. Верді. Мелодійні арії з опер.

Масажи

Дуже корисними є точкові масажи. Знаючи антистресові точки та нажимаючи на них, можна підняти свій позитивний психоемоційний стан. Для зняття головного болю потрібно натискати на точки, які знаходяться у впадинах скронь, розміщені на рівні верхнього краю вушної раковини на 1-1,5 см вперед від неї. Якщо біль у потиличній частині голови масажують всю нижню потиличну частину від вух до потилиці. При головному болю в лобній частині ефективним може бути натискання точки між бровами і носом.

Дуже дієвим є масаж кисті руки горіхом або двома горіхами, масаж кисті рук олівцем.

Вироблення самовладнання

* Думайте про щось хороше, відкидайте погані думки. Наспівуйте улюблені пісні, мелодії.

* Перетворіть негативне на позитивне або на жарт.

* Щоранку, піднімаючись з ліжка, думайту про щось хороше, посміхніться, нагадайте собі, що все буде добре, а ви чарівні і прекрасні, у вас чудовий настрій.

* Якщо    негативні   емоції   захопили  вас під час спілкування, то

зробіть паузу, помовчіть кілька хвилин, порахуйте до 10, вийдіть з приміщення, займіться іншим видом діяльності: переберіть папери на столі, поговоріть зі своїми колегами на нейтральні теми, підійдіть до вікна та подивіться в нього, розгляньте вуличний рух, небо, дерева, порадійте погоді, сонцю.

* Майте друга або друзів, яким ви можете поскаржитись, які вас зрозуміють та підтримають.

* Навчіться позитивно мислити. Позитивне мислення, оптимізм - це запорука здоров’я та благополуччя.

Режим та харчування

Правильно плануйте свій режим протягом доби. Вчені помітили, що ті люди, які завчасно планують свою діяльність, набагато більше убезпечені від негативних стресових ситуацій. Хто не вміє правильно розпоряджатись власним часом, стає його заручником. Таким людям здається, що час невпинно та швидко спливає, а справи залишаються незакінченими, це їх дратує, тягарем лягає на плечі. Особливе місце відводьте відпочинку та сну. Сон повинен бути спокійний, не менше 7-8 годин. Перед сном можна приготувати заспокійливу ванну з аромамаслами.

Харчування також повинно бути виваженим, правильним, збалансованим. Особливу увагу потрібно приділяти вживанню вітаміну Е, який є у картоплі, кукрудзі, сої, моркві, ожині, волоських горіхах.

Дуже корисним є антистресовий чай. Двома склянками окропу запарити в термосі траву собачої кропиви і звіробою (по одній чайній ложці) та м‘яти, материнки і череди (по дві чайні ложки). Після настоювання (4-6 годин) процідити і пити по 0,5 склянки під час стресу та перед сном.

При стресі та перевтомі корисно на ніч випити склянку води, в якій розчинено 1-2 ложки меду.

 Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи.  Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту. Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається , то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії. 

        Вигорання відбувається дуже поступово (I стадія триває 3-5 років, II триває 5-15 років, III – від 10 до 20 років), на його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби.

 Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання. Нажаль,  у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання нам не загрожуватиме! 

        Правильно плануйте свій час:
- 8 год – повноцінний здоровий сон
- 8 год – робота 
- 8 год – активний відпочинок

        Методи  гармонізації  психофізичного стану
        Людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:
1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан).
3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду).

        Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло): 
- достатньо тривалий і якісний сон (важливо провітрювати приміщення перед сном, дотримуватися режиму  сна: засипати і прокидатись в один і той самий час)
- збалансоване, насичене вітамінами і мінералами харчування (особливо протистресовими вважаються мінерал магній і вітамін Е, який міститься у кукурудзі, моркві, ожині, горіхах, зернах соняшника, сої  (до речі, плитка темного шоколаду швидко покращить ваш настрій))
- достатнє фізичне навантаження, заняття спортом, ранкова гімнастика
- танці (танцювальні рухи під ритмічну музику сприяють звільненню від негативних емоцій, так само, як і будь-яка хатня робота) 
- фітотерапія, гомеопатія (сприяє заспокоєнню чай з м'яти, настоянка з кореню валеріани; підвищує життєвий тонус настоянка елеутерококу, женьшеню, родіоли рожевої)
- масаж (допоможе як класичний масаж, так і масаж біологічно активних точок на руках і ногах людини; корисно просто походити босоніж по землі, або по насипаним у коробку камінчикам)
- терапія кольором (зелений та синій колір допомагають заспокоїтись, червоний та жовтий надають енергію і бадьорість)
- ароматерапія (запахи апельсину, бергамоту діють на нервову систему збуджуючи, з'являється відчуття приливу сил; запахи лаванди, анісу, шавлії діють заспокійливо, допомагають зняти нервове напруження) 
- терапія мінералами
- дихальні вправи (заспокійливе з подовженим видихом дихання зменшує надлишкове збудження і нервове напруження; мобілізуюче дихання з збільшеним вдихом допомагає подолати в'ялість, сонливість)
- баня і водні процедури (контрастний душ перед сном допоможе зняти втому дня, а зранку додасть бадьорості; взагалі, вода чудово змиває будь-який негатив)

        Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан):
- гумор (сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові; у відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості; гумор чудово «перезаряджає» негатив)
- музика (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану прослуховування класичної музики, хоча у малих дозах рок теж буває корисним, він допомагає вивільнитись від негативних емоцій)
- спілкування з сім’єю, друзями
- заняття улюбленою справою , хобі (комп’ютер, книжки, фільми, в’язання, садівництво, рибальство, туризм… ) 
- спілкування з природою(природа завжди дає людині відчуття приливу сил, відновлення енергії)
- спілкування з тваринами
- медитації, візуалізації (існують цілеспрямовані, задані на певну тему візуалізації – уявно побувати у квітучому саду, відвідати улюблений куточок природи і т.д.)
- аутотренінги (самонавіювання)(емоційне напруження безпосередньо пов'язане з напруженням м'язів – у стані стресу організм входить у стан «бойової готовності» до активних дій; знімаючи напруження певної групи м'язів, можна впливати на негативні емоції, позбавитись від них) 

        Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду)
        Образа, злість , невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Тому і на надуману проблему організм відреагує, як на справжню. Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.

Отже, важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з'явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?

Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.  
Пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається. Як говориться у відомій приказці: «Що посієш, те й пожнеш».

      Чому на вашу думку діти б’ються, кусаються, штовхаються, а іноді у відповідь на якесь прохання « вибухають»? Причин такої поведінки може бути безліч. Але часто діти ведуть себе саме так, тому що не знають як вести себе по – іншому. На жаль їх поведінковий репертуар довільно скудний, і якщо ми запропонуємо їм можливість вибору способів поведінки, діти із задоволенням відгукнуться на пропозицію, і наше спілкування з ними стане більш ефективним і приємним для обох сторін. Ця порада (пропозиція вибору способу взаємодії) особливо актуальна, коли мова йде про агресивних дітей. Робота вихователів з цією категорією дітей повинна проводитися в трьох направленнях:

1.  Робота з гнівом. Дитині дають змогу проявити почуття гніву, але при цьому поступово витісняють стереотипне сприйняття традиційних агресивних об’єктів ( монстрів, вампірів тощо). Наприклад, при малюванні «злого» персонажа дитині пропонують додати до нього симпатичні деталі: бантики, зірочки, книжки. Водночас учать міркувати про причини і наслідки агресивної поведінки, а також контролювати себе в ситуаціях, що викликають відповідні реакції. Агресивні діти, як правило, претендують на « сильні» ролі й категорично заперечують свої страхи. Тому потрібно дати дитині змогу не приховувати, а проявляти почуття страху, щоб вона вчилася не соромитися виражати їх.

2.  Навчання дітей навичками розпізнавання і контролю, вміння володіти собою в ситуаціях, які провокують спалахи гніву.
3.Формування здібності до емпатії, довіри, співчуття та співпереживання. Вчити дітей аналізувати причини агресивної поведінки та її наслідки. Слід зазначити, що діти, схильні до захисної агресивності, легко малюють або фантазують на агресивні теми, із задоволенням виконують ролі агресивних героїв і заперечують у собі почуття страху.

 Причини агресивності дітей і методи їх корекції :
         1. Брак рухової активності, брак фізичного навантаження - 
• Рухливі ігри
• Спортивні естафети
• «Хвилинки радості» між заняттями
         2. Дефіцит батьківської уваги, невдоволеність потреби в батьківській любові й розумінні -
• Бесіда з батьками
• Спостереження за поведінкою дитини
• Спільні сюжетно – рольові ігри
         3. Підвищена тривожність (комплекс невідповідності) -
• Налагодження емоційного контакту з дитиною
         4. Засвоєння еталонів агресивної поведінки в родині -
• Бесіда з батьками
         5. Побічно стимульована агресивність (ЗМІ, іграшки) -
• Перешкоджати появі в групі таких іграшок або направляти агресивний потенціал дитини у позитивне русло
• Ненав’язливі роз’яснення вчинків дійових осіб
• Обговорення книг, передбачених програмою
• Переведення бійок у конструктивне русло: ігри в піратів, викрадачів скарбів
         6. Низький рівень розвитку ігрових і комунікативних навичок -

• Рухливі ігри
• Сюжетно – рольові ігри
• Ігри на розуміння емоційного стану
• Психогімнастика
• Ігри на мімічне і пантомімічне самовираження
• Навчання прийомів само розслаблення.

1.     Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку, складні завдання прирікають малу дитину на невдачу, зниження самооцінки.

2.     Підтримуйте, говоріть про свою впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання.

3.     Не порівнюйте досягнень малюка з успіхами інших дітей, дуже важливі оптимістичні прогнози.

4.     Не допускайте ситуації змагання, публічного виступу.

5.     Зменшити або усунути тривожність дитини можна за допомогою малювання, фізичних вправ, етюдів, читання художньої літератури, лялькового, настільного театру, ігрової терапії, музикотерапії.

6.     Бажано не ставити тривожної дитини в ситуації змагання , публічного виступу . Не рекомендується давати тривожним дітям завдання типу " хто перший " .

7.     Дитяча тривожність часто викликається невідомістю. Тому , пропонуючи дитині завдання , необхідно докладно вибудовувати шляхи його виконання , скласти план: що ми робимо зараз , що потім і т.д.

8.     Обережно і дозовано використовувати критику , тому що тривожні діти болісно реагують на неї. Намагайтеся не соромити дитини , особливо у присутності його однокласників.

9.     По можливості пояснюйте новий матеріал на знайомих прикладах .

10.                       Частіше звертайтеся до дитини по імені.

11.                       Хваліть дитину навіть за незначний успіх.

Поради  вихователям:

1.     Працювати вихователю буде легше, якщо він дізнається від батьків про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб батьки відчули: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить серед них її конкретну дитину і готовий брати до уваги всі її відмінності.

2.     Було б добре, аби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, мовою і жестами виявляв своє тепле ставлення до нього. Якщо дитина охоче йде на контакт, можна взяти її за руку..

3.     Теплий, доброзичливий прийом обумовлює перші враження дитини про дитсадок, її настрій, готовність попрощатися з мамою. Так само важливо, щоб вихователь ввечері тепло прощався з кожною дитиною.

4.     Форма звертання дитини до вихователя може бути будь-якою, яку він сам вважає прийнятною: наприклад, тьотя Галя, чи просто на ім’я. Не варто наполягати, щоб діти зверталися до вас на ім’я, по-батькові, оскільки це досить складно для дитини.

5.     Перші контакти з дитиною – контакти допомоги й турботи. Вона має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий допомагати й захищати її в новому місці.

6.     У період адаптації дуже важливо проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини та заслужити її довіру, це – основне завдання вихователя.

7.     Налагодженню теплих стосунків сприяють індивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли з сім’ї, не реагують на узагальнене «діти». Але звертатися слід до них, з одного боку, індивідуально, на ім’я («Маринко, ходімо мити ручки»), а з іншого – наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання «діти» («Дітки, тепер всі сідайте за столики!»)

8.     Всі незвичні дітям дії слід пояснювати багаторазово: «Зараз ми всі будемо одягатися на прогулянку. Підійдіть до своїх шаф. Це у нас Оліна шафа, це – Іванкова, а це – твоя. Ти, Ігорю, молодець, сам свою шафу знайшов.»

9.     Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тих речей, з якими вдома не стикалися або робили інакше. Але все ж найважливішим залишається індивідуальний підхід – слід пам’ятати, хто що вміє, у кого, які проблеми.

10.                       Вихователь має привертати увагу один до одного, домагатися, щоб вони запам’ятали, як кого звуть, бажано, щоб зверталися на ім’я один до одного. Для цього слід використовувати ритуали вітання й прощання з кожною дитиною: «Ось діти й Іринка прийшла. Доброго ранку, Іринко. Діти, давайте всі разом з нею привітаємося.»

11.                       Якщо дитина погано їсть, недопустимо годувати її силоміць. Якщо не засинає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспокоїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима.

Ознаки кризи трьох років:

негативізм – дитина негативно реагує на вимоги чи прохання батьків. І робить це лише тому, що прохання йде від дорослого. Головний мотив у цьому – зробити прямо протилежне до вимоги.

впертість – не є наполегливістю, з якою дитина прагне досягнути бажаного. Вона є реакцією наполягання на чомусь не тому, що цього дуже хочеться, а тому, що дитина вимагає, щоб із її думкою рахувалися.

норовливість – дитина наполягає на своїх бажаннях та проявляє незадоволеність тим, що їй пропонують і тим, що роблять інші. Норовливість спрямовується не проти конкретного дорослого, а проти тієї системи стосунків, які склалися у ранньому дитинстві, проти норм виховання. Таким чином яскраво проявляється прагнення все вирішувати та робити самостійно.

свавільність – прагнення до відокремлення від дорослого. Дитина сама прагне щось робити. При цьому не лише фізично самостійно, як у ранньому віці, але й самостійно формувати наміри, задуми. Таке прагнення часто є неадекватним до можливостей дитини, що викликає додаткові конфлікти.

протест-бунт – виникає тоді, коли стосунки дитини із батьками перебувають ніби у стані постійної «війни», що викликано регулярними конфліктами.

деспотизм – дитина може жорстко виявляти свою владу над дорослими: диктувати, що вона буде їсти, а що ні, чи зрушить вона з місця, чи ні, чи може мама вийти і т.д. Якщо ж у сім"ї декілька дітей, то деспотизм може набувати форму ревнощів: тенденція до влади виступає у якості ревнощів та нетерпимості до інших дітей (особливо молодших), які не мають жодних прав на думку маленького «деспота».

знецінювання – дитина, наприклад, може сваритися, ламати або викидати улюблені іграшки, невчасно запропоновані і т.ін, чим висловлює знецінення того, що було раніше цікавим і дорогим. Таким чином проявляться знецінення застарілих правил поведінки.

 * Визначте для себе головні життєві цілі й зосередьте зусилля на досягненні їх.

* Не нехтуйте спілкуванням.

* Зробіть кроки для усунення причин напруження.

* Використовуйте короткі паузи (хвилини очікування, вимушеної бездіяльності) для розслаблення.

* Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, що вас оточує (кольорова гама).

* Обговорюйте з близькими людьми свої проблеми.

* Навчіться слухати, щоб розуміти співрозмовника.

* Знайдіть резерви часу.

* Відпочивайте разом із сім’єю.

* Знайдіть місце для гумору та сміху у вашому житті.

* Музика – це теж психотерапія.

* Фізичні вправи знімають нервове напруження.

* Допоможе зміна діяльності, коли позитивні емоції від приємного заняття витісняють сум.