Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №87 Харківської міської ради"


запам'ятати

 



Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія

Пам'ятки

Формування адекватної харчової поведінки дитини.

Ø Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування, створюючи певний ритуал приймання їжі.

Ø Варто пояснювати дитині, що під час харчування уся її увага має бути зосеред­жена на їжі.

Ø Можна підвищувати обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами:

•          розгадувати загадки про їжу;

•          проводити бесіди-розмірковування;

•          вводити дошкільника в проблемні ситуації, де він має зробити самостій­ний харчовий вибір.

Ø Слід формувати смакові звички та культуру поведінки дитини за столом до­брозичливим тоном, виражаючи віру в її потенційні можливості.

Ø Батькам слід знати, що діти-дошкільники вразливі, надто довірливі, легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих, тому форму­вання культури харчування залежить від правильності харчової поведінки дорослих.

Ø Занепокоєння дорослих, підкреслена увага до того, скільки з’їла дитина, впевненість, що треба їсти більше, або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини призводять до порушення харчової поведінки в бік установлення умовно-рефлекторних механізмів психічної потреби в їжі.

 

 Дії у разі відмови дитини від їжі

Ø Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати по­чуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до до­рослого, який спонукає дитину доїдати.

Ø Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з'їдену страву на кшталт: «Якщо з'їси — куплю...», «їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вжи­вання.

Ø Не варто вмовляти, залякувати дошкільника та відволікати його іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб він з’їв порцію. Це призводить до пору­шення харчової поведінки.

Ø Не можна перегодовувати дитину, адже вона з’їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.

Ø Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагу­вання на їжу. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття за­пахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій.

Ø Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричиняти неприємний дос­від вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являлися больові від­чуття.

Ø Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляєть­ся від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я тобі допо­можу, давай погодую». Або можна відтермінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа], поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.

 

Дії задля поліпшення апетиту дитини

Ø Не варто садовити дитину під час приймання їжі спиною до дверей, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою і від її задоволення залежить загальне са­мопочуття дитини і зокрема бажання їсти.

Ø Не можна об’єднувати за одним столом дошкільників, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали один одного від процесу харчування.

Ø Слід увімкнути приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підви­щенню апетиту, задає певний ритм рухів.

Ø Варто стежити за температурним режимом. У приміщенні, де їдять дошкіль­ники, не має бути душно чи жарко, адже це різко знижує апетит.

Ø Не можна примушувати дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.

Ø Під час годування дошкільників слід уникати негативних емоцій та неприєм­них розмов між працівниками дитячого садка та з батьками.

Ø Не варто сварити дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впро­довж уживання їжі має бути спокійною та приємною.

Ø  Не можна виправляти помилки дитини в грубій та різкій формі на кшталт: «Не чавкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дошкільника і його ставленні до процесу харчу­вання.

 

Особливості харчування дитини під час адаптації до умов дитячого садка

Ø Не варто змінювати стереотип поведінки дитини, зокрема і звички харчуван­ня, в перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі.

Ø Не можна змушувати дитину їсти, якщо вона відмовляється, — це посилить негативне ставлення до нового оточення.

Ø Слід підсолювати порцію дошкільника невеликою кількістю солі, якщо вдома дитина звикла до більш солоної їжі. Згодом кількість солі можна зменшити до загального рівня. Така поступова адаптація дитини до смакових особливостей їжі в дитячому садку триває два-три тижні.

Ø На початку періоду адаптації батькам варто годувати дошкільника сніданком вдома, спокійно і без поспіху.

Ø Нову для дитини страву варто вводити в раціон невеликими порціями. Ліпше покласти дитині меншу кількість їжі, а потім, за її бажанням, додати ще.

Ø Слід пояснити дитині корисність нової страви, що допоможе перебороти її неофобію та сприятиме виникненню зацікавленості новою стравою:

•     поінформувати дитину щодо складу страви, способу її приготування, смаку та користі для здоров’я;

•     долучити дошкільника до розмови про страву чи її компоненти перед обідом;

•     порадити батькам приготувати вдома нову страву відповідно до меню дитячого садка.

Ø Дошкільника-новачка під час обіду можна посадити за стіл до дітей, які добре їдять. Уплив однолітків, роль наочного навчання та бажання наслідувати ото­чення позитивно впливатимуть на харчову поведінку дитини.