Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №87 Харківської міської ради"


запам'ятати

 

Сторінка музкерівника

Музичний керівник

 Калініна Валентина Володимирівна

спеціаліст вищої категорії, вихователь-методист

Сайт музичного керівника Калініної Валентини Володимирівни

« ВИХОВАТЕЛЬ – ЛЮДИНА ДВОХ ПРОФЕСІЙ:

ПЕДАГОГ  ТА  АКТОР»

Театральна творчість як педагогічний інструмент фахівця дошкільної справи.

Ідея про необхідність володіння педагогом засобами театрального мистецтва була висловлена видатним українським режисером Олександром Соломарським, який зазначав: «Вміле використання мистецтва режисера педагогами та батьками має першорядне значення…Отже, першим пунктом у великій програмі естетичного виховання дітей я означив би питання, що умовно називається вихованням вихователів». Безперечно, за умови вмілого використання принципів театральної педагогіки педагогічне мистецтво вдосконалюватиметься.

Констянтин Станіславський називав талант «щасливою комбінацією багатьох творчих здібностей у поєднанні з творчою волею», а основними рисами, які є ознакою творчої особистості актора, він визначав спостережливість, вразливість, ефективну пам’ять, темперамент, фантазію, уяву, внутрішні й зовнішні впливи, перевтілення, смак, розум, відчуття внутрішнього й зовнішнього ритму й темпу, музичність, щирість, безпосередність, самовладання, спритність, сценічність. З огляду на це можна зазначити, що процес формування творчого педагога залежить не лише від наявності чи відсутності у нього певних творчих здібностей, але й від «творчої волі», мистецької праці та самовдосконалення.

Педагогічну дію часто називають театром одного актора, адже майже усі засоби театру одного актора можуть бути використані у педагогічній діяльності. У драматичному театрі актор може сховати своє справжнє Я за лаштунками, під гримом чи пишним одягом, а в театрі одного актора він виступає лише від свого імені, і ця особливість найбільше наближена до діяльності педагога.

Але діяльність вихователя дошкільного закладу значно ширша й багата. У контексті характеристики педагогічної дії через призму мистецтва також можна порівняти дошкільного педагога із актором лялькового театру, метою діяльності якого завжди є активна співдія з маленькими глядачами та дарування їм бурхливих емоцій.

Вихователь, з одного боку, має групувати методичний матеріал системно та компактно, але з іншого – має змогу творити безліч нових і нових декорацій, яскравість та багатоманітність яких зробить освітній процес творчим і багатоманітним. Більше того, використання шумових чи світлових ефектів у процесі педагогічної діяльності увінчаються неабияким успіхом, оскільки сенсорні відчуття дітей вимагають активного розвитку. Тому ігрові та навчальні кімнати дошкільного закладу можуть набувати вигляду сцени з декораціями, що урізноманітнить освітній процес та допоможе педагогу краще реалізовувати завдання, представлені у Базовому компоненті  дошкільної освіти України.

Найчастіше вихователь виступає в ролі «самого себе». Але час від часу він може поставити перед дітьми не у своєму амплуа: імітувати роль ляльки, одягненої на руку, яка навчає дітей малювати чи спостерігає за тим, чи охайно вони снідають; входити у роль казкового героя, якого зачаклували, і тепер він чекає порятунку від дітей .

Отже, порівнюючи акторську професію з діяльністю педагога-дошкільника, хочемо впевнено надати останньому роль актора драматичного та лялькового театру і лише частково – театру одного актора.

Але вихователь – не лише актор, але й театральний режисер. Перебуваючи у ролі режисера, він має керуватися насамперед особливостями свого розуму і таланту, оперувати знаннями психолого-педагогічних особливостей дошкільників задля досягнення поставленої перед собою творчої мети. І все ж, вихователеві вкрай необхідні знання мистецьких дисциплін, адже режисер – автор вистави, а отже він повинен володіти усіма особливостями «постановки» освітнього процесу з використанням засобів театралізованої діяльності.

Удосконалюючи свою педагогічну майстерність, реалізовуючи творчі уміння, вихователь зможе підвищити рівень своєї «талановитості». Вважають, що процес творчого розвитку дошкільників засобами театральної діяльності потребує від педагогів проходження «шляху набуття сценічної творчості»: розкриття таланту актора й режисера у процесі вдосконалення та набуття нових знань і вмінь зі сфери театральної педагогіки.