Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №87 Харківської міської ради"


запам'ятати

 

Лікар радить, консультує, інформує

 
 

 

 

 

Пам’ятка для батьків

 

Кір – гостре інфекційне захворювання, яке проявляється гарячковою реакцією, катаральними явищами, висипом на шкірних покривах та слизових оболонках щік.

Викликається кір вірусом, епідемічний процес підтримується тільки серед людей. Джерелом збудника є хвора людина, у якої вірус розмножується на уражених слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, звідки він у великій кількості потрапляє до здорової людини, заражаючи її аерозольним шляхом при чханні, кашлі, розмові тощо. Хоча збудник при кімнатній температурі швидко знешкоджується, проте інтенсивне виділення його хворим, висока агресивність та тотальна сприйнятливість неімунних людей призводять до швидкого поширення інфекції.

Тому заходи щодо запобігання захворюваності на кір є однією із важливих умов збереження і нормального інтелектуального розвитку людської популяції.

Що варто знати про захворювання на кір

Кір це висококонтагіозне гостре вірусне захворюванняХворіють на нього нещеплені діти, які часто перебувають в організованих дитячих колективах, зокрема відвідують школи та дитсадки. Крім того, до кору вразливі підлітки й дорослі, котрі раніше не хворіли на цю недугу і не отримали вакцини проти неї. Вони є надзвичайно сприйнятливими до вірусу кору і у разі інфікування хвороба перебігає важче.

Джерело інфекції – хвора на  кір людина. При цьому заразною вона є з моменту появи перших ознак хвороби і аж до п’ятого дня від початку висипань. У випадку зараження, після контакту із хворим проходить від 7 до 17 днів, перш ніж хвороба проявиться.

 Вірус передається повітряно-краплинним шляхом. Він потрапляє до здорового організму через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів від хворої на кір людини, яка поширює його при диханні, розмові, чханні та кашлі.

Кір надзвичайно заразний. Його легка передача від людини до людини зумовлена летючістю збудника.  Вірус кору легко потрапляє у сусідні з хворою людиною приміщення завдяки потоку повітря. Він може проникати через замкові та інші щілини у дверях, вікнах, вентиляційну систему будинку тощо.  Відтак інфікуватись кором можна навіть просто перебуваючи із хворим в одному будинку і не контактуючи з ним.

 Сприйнятливість людини до кору дуже висока. Це одна з найбільш контагіозних інфекцій.  Практично всі діти і дорослі, які не хворіли на кір і не щеплені проти нього, контактуючи з носієм інфекції, захворюють. Оскільки контагіозність вірусу складає майже 100%, приміром, у робочому чи навчальному колективі від одного хворого протягом дня кором заразяться усі, хто не має імунітету проти цього захворювання.

 Проте слід пам’ятати, що вірус нестійкий до зовнішнього середовища,  зокрема сонячного проміння.Потрапивши у довкілля, він швидко гине. Для того, аби запобігти «міграції» вірусу будинком і знизити ризик інфікування його мешканців, достатньо регулярно провітрювати усе приміщення. Насамперед це варто робити у кімнаті, де перебуває хворий.

Симптоми кору

Перші симптоми захворювання на кір схожі на серйозну простуду – висока температура тіла, нежить, чхання, запалення горла, настирливий сухий кашель. Хворий може відчувати сильну втому та слабкість. Відбувається почервоніння очей, набряклість повік, сльозотеча, боязнь світла. Хворий має «заплаканий» вигляд.

Крім того, може спостерігатись діарея та бути збільшеними лімфовузли. Одночасно або через 1-2 дні на слизовій оболонці м’якого та твердого піднебінь з’являються червоні плями неправильної форми. У цей період інфікована людина є найбільш заразною.

Характерне для кору висипання на тілі, як правило, з’являється аж на 3-5 добу від початку нездужання. Напередодні появи висипу початкові симптоми можуть дещо послабшати, однак після цього температура тіла знову підвищується до 38-39 °C, посилюється інтоксикація та катаральні явища з боку дихальних шляхів та очей.

Поява висипу при корі має свої особливості, що дозволяє розпізнати хворобу. Висип червоного кольору плямисто-папульозний, сильно виражений, місцями він зливається. Характерною є поетапність його появи. Спершу він з’являється на обличчі та шиї (перші елементи спостерігаються за вухами та на переніссі), потім на тулубі, а опісля на кінцівках. Цей період триває 3-4 дні. Поступово висип починає згасати і зникати у тому ж порядку, що і з’являвся. На його місці залишається пігментація, згодом починається висівкоподібне лущення. Разом зі зникненням висипу температура тіла також нормалізується і стан хворого швидко покращується.

 Однак радіти ще зарано. Адже чи не найбільша небезпека хворобиможе чатувати попереду. У період реконвалесценції сильно знижується опірність організму, внаслідок чого на етапі одужання часто виникають ускладнення.

                                           Ускладнення

Найбільш небезпечні і поширені ускладнення, до яких може призвести кір: пневмонія, порушення зору (іноді повна його втрата), отит, ларингіт, енцефаліт (запалення головного мозку), стоматит, поліневрит (множинне ураження нервових волокон) тощо.

 Крім того, через збій в роботі імунної системи людина ще щонайменше два місяці (!) залишається надзвичайно вразливою до будь-якої іншої інфекції.

Також після перенесеного захворювання організм дуже ослаблений. Якийсь час може спостерігатись нездужання, відсутність належного апетиту та швидка стомлюваність.

Лікування

Неускладнений кір лікують в домашніх умовах під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби чи розвитку ускладнень хворого госпіталізують до медичного закладу.

Передусім госпіталізація може знадобитись дитині. Зокрема терміново слід викликати лікаря, якщо дитина дуже млява, її важко розбудити, має сильний головний біль, висока температура тіла тримається більше тижня, діарея – більше двох тижнів, спостерігається зневоднення організму.

Профілактика

Єдиним способом запобігти захворюванню на кір, а також попередити розвиток тяжких ускладнень є активна імунізація населення.

Вакцинацію проти кору проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинацію – у 6 років. За епідемічними показами (після контакту з хворим) може бути проведена екстрена вакцинація дітям та дорослим віком до 30 років, що не хворіли і не були щеплені проти кору.

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ВІДВІДУВАННЯ ЛІКАРЯ

Деякі батьки скаржаться, що візит до педіатра перетворюється для них на суцільне нервування. Навіть взяти довідку в садок - проблема. Йдучи в поліклініку, малюк вередує і на прийомі в лікаря плаче, не дає себе прослухати, примушує умовляти. Що порадити батькам у цьому випадку?
 
Казка про лікаря
Для маленьких дітей, без сумніву, корисною буде книжка К.Чуковського "Лікар Айболить". Її можна читати багато разів, особливо перед візитом до лікаря. Яскраві малюнки і віршики, які легко запам'ятовуються, відвернуть увагу малюка і переконають його, що "добрий лікар Айболить" не зробить боляче, - адже він добрий і завжди приходить на допомогу. Ще один перевірений надійний спосіб - пограти "у лікарню". Малюк у білому халаті зі "слухавкою" повинен бути лікарем, а мама, ляльки, іграшки - пацієнтами. А поведінка "пацієнтів", як відомо, буває різною. Мама озвучує героїв і, якщо потрібно, допомагає дитині впоратися з роллю лікаря. Часом саме в грі малюк розкриває ту поведінку лікаря, яка спричинює в нього страх.
Дітей тривожних, недовірливих лякає невідомість, невизначеність, вони часто ставлять запитання: "А що мені робитиме лікар?" Мамі треба терпляче, спокійним тоном, докладно розповісти про те, що робитиме лікар (типові дії педіатра під час огляду). Для дітей діяльних, активних досить буде сказати навіщо і для чого (кінцевий результат) потрібно відвідати лікаря, і вони погодяться. Для дитини 3-6 років страшний не сам лікар, а уявлення про нього як про людину, котра робить дуже неприємно. Навіть нагадування про лікаря викликає тривогу, напруження, сльози. Щоб впоратися зі страхом, потрібно змінити уявлення дитини. Найефективніший і швидкий спосіб - це психотерапевтична казка. Довгі роз'яснення, переконання не діють, тому що діти мислять не раціонально і логічно, а образно й цілісно. Дитині можна запропонувати таку казку: "На казковій планеті жила-була дівчинка (чи хлопчик) Дзетта (ім'я має бути казкове, ні на що не схоже). У повітрі на цій планеті літали смішинки, веселинки, турботи, печалинки. І настрій дівчинки залежав від того, хто на неї сідав - вона то сміялася, то раділа, то засмучувалася. Інколи на цій планеті з'являлися різні шкідники - бактерії, інфекції, і коли вони сідали на дівчинку, вона починала хворіти. Але на цій планеті був чарівник - людина в білому халаті, якого всі називали "лікар". Він міг розрізняти всіх шкідників і визначати, який із них сів на дівчинку і як його відігнати. Одні інфекції боялися таблеток, інші - ліків в ампулах, треті - гірчичників, четверті - мікстури в пляшечці. І тільки лікар-чарівник знав, як впоратися з інфекціями, що принесли хворобу. Якось на Дзетту сіла гидка і потворна інфекція. Дівчинка занедужала, стала вередливою і неслухняною. І тоді мама повела її до лікаря-чарівника. Насамперед лікар почав шукати, де ховається інфекція. Попросив відкрити рота і заглянув у горло, потім став слухати спеціальною трубочкою, чи не ховається інфекція у легенях. Навіть попросив лягти на кушетку і пошукав її в животику. І, звісно ж, знайшов! Недарма ж він чарівник. Виписав ліки і попрохав прийти ще раз. Дзетта приймала ліки, як сказав лікар, і страшна інфекція загинула. Дівчинка швидко одужала і знову прекрасно жила серед смішинок, веселинок і цікавинок".
Після обговорення казки запропонуйте дитині намалювати те, що їй найбільше запам'яталося, або попросіть намалювати два малюнки: "Як дівчинка занедужала" і "Як Дзетту вилікував лікар". За сюжетом малюнків вам буде зрозуміло, що найбільше схвилювало дитину. Після цього проведіть з малюком бесіду за його малюнками.
Діти бояться невідомості
Діти завжди хвилюються перед візитом до лікаря. Незалежно від мети візиту - звичайний огляд, хвороба чи якісь лікувальні процедури, діти в більшості випадків переживають і негативно ставляться до нього. Цей момент потребує підвищеної уваги і піклування з боку батьків. Що найчастіше лякає дітей: - потреба залишитися одному без батьків у кабінеті лікаря чи у відділенні лікарні; - біль, який діти можуть відчувати під час огляду лікаря і під час маніпуляцій; - особа самого лікаря чи іншого медичного працівника; - невідомість щодо майбутніх подій і стану свого здоров'я.
Діти після 3 років інколи навіть відчувають справжній страх, вважаючи, що в них тяжке невиліковне захворювання. Що повинні робити батьки перед візитом до лікаря разом із дитиною:
- заздалегідь попередити малюка про візит у поліклініку, пояснити йому мету відвідування. Якщо майбутнє відвідування лікаря є плановим періодичним оглядом, розкажіть, що лікар перевірить, як дитина росте і розвивається. Підкресліть, що всі діти йдуть до лікаря для таких оглядів. Поясніть, що лікар ставитиме запитання, огляне малюка (для цього треба буде роздягнутися, показати язик тощо). Якщо дитина любить похизуватися, одягніть її в найошатніший одяг. З приводу цього навіть можна намалювати картину або вивчити якийсь віршик. Збираючись таким чином, дитина зазвичай відволікається від своїх побоювань; - детально розповісти дитині про те, як проходитиме огляд лікаря чи призначена процедура. Можна навіть програти сценку "На прийомі у лікаря" з улюбленими іграшками. Не змушуйте малюка голосно і радісно "привітатися з тіточкою-лікарем", не вимагайте, щоб дитина сама відповідала на запитання лікаря, якщо вона соромиться; - говорити дитині тільки правду. На запитання, чи буде їй боляче, відповідайте відверто. Обман виручить вас раз чи два, а от довіру дитини до себе ви підірвете на все життя. Якщо ви не можете відповісти на всі запитання дитини, запишіть їх і за нагоди запитайте у лікаря; - ніколи не лякати малюка візитом до лікаря й уколами. Укол чи інші процедури, що спричинюють біль, - це неминуча "прикрість", але не покарання за провину. Малюкові варто пояснити, що це потрібно для його швидкого одужання; - зацікавити дитину іграми або малюванням, чекаючи прийому.
Як поводитися батькам
Що повинні робити батьки в кабінеті лікаря: - морально підтримувати і хвалити дитину під час огляду лікаря і процедур. Якщо медичні працівники дозволять, під час процедур тримайте її на руках, якщо це можливо - стійте поблизу, гладьте малюка по голівці, підбадьорюйте, дайте свою руку. Не варто сварити дитину чи проводити виховні бесіди у присутності медичних працівників. Навпаки, якщо малюк мужньо і стійко тримається в поліклініці, обов'язково похваліть його і подумайте, чим його нагородити; - дати малюкові кілька хвилин, щоб він освоївся у кабінеті лікаря. Не варто з порога починати знервовано роздягати дитину. Зазвичай лікар завжди спочатку спокійно розмовляє з батьками, а тільки потім оглядає маленького пацієнта. "Найнеприємніша" частина відвідин лікаря - огляд порожнини рота.
Її слід проводити наприкінці прийому; - уточнити в лікаря всі його рекомендації. Не варто боятися при цьому своєї настирливості. Обов'язково потрібно чітко знати дозування ліків, черговість їх прийому, поєднання з іншими медикаментами і продуктами харчування. Бажано завести спеціальний блокнот для записування своїх запитань до медиків і їхніх відповідей, вносити в нього дані про стан дитини під час хвороби і лікування; - намагатися тримати себе в руках, зберегти самовладання і тим самим дати малюкові приклад спокійної поведінки.
Ефективність лікування дітей багато в чому залежить від чіткого виконання рекомендацій лікаря батьками. Тому можна дати пораду всім батькам: виберіть для свого малюка такого лікаря, якому ви цілком довіряєте і чиї призначення ви виконуватимете.
 
 
 
 

ЛІТНІ ЗАГАРТУВАЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ.

 
 

Загартування повітрям.

 
  • повітряні ванни в приміщенні (діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);
  • повітряно-сонячні ванни (на прогулянках, які організовують кожного дня по два рази. Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину - відповідно до сезону і погоди, щоб забезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. У теплі дні організовують ігри середньої рухливості, щоб діти не перегрівалися);
  • сон на повітрі (якщо є умови);
 
 

Загартування водою.

 
  • обтирання (починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук, шиї. Далі обтирати до пояса, потім ноги. Температура води від +32ْС, +28ْС до +22ْС, +20ْС.
  • обливання (Загартуванню сприяє обливання стоп - як самостійна процедура і в комплексі з ходінням босоніж по підлозі, холодному та гарячому піску. Після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок);
  • купання ( у гумових басейнах, встановлених на майданчиках, у відкритих водоймах разом з батьками);
  • ходьба по вологому килимку, змоченому в сольовому розчині.
 
 

Загартування сонцем.

 
       Дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці. Вкрай обережно сонячні ванни призначаються дітям від 1 до 3 років.
 
  • Перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18°С. Тривалість їх не повинна перевищувати 5 хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години).
  • Загорати часто, але нетривало.
  • Кращий час для засмаги: у середній смузі - 9-13 і 16-18 годин; на півдні - 8-11 і 17-19 годин.
  • Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора, коли сонце хилиться до заходу.
  • Не рекомендується загоряти безпосередньо перед їжею і відразу після неї. Сонячні ванни можна приймати через 30-40 хвилин після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі.
  • Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря +30 ْС.
  • Після сонячних ванн, а не до них, дітям призначають водні процедури. Попередити переохолодження дитячого організму.
  • Не перебувати на сонці в повній нерухомості.
  • Уникати сильного опромінення голови. Для попередження перегріву та сонячного удару дітям обов'язково надівати білу панаму або хусточку.
  • Уникати загорання під сильним вітром.
  • Краще загорати в лісі, саду, біля річки.
 
 
 
 
 

ГОСТРІ КИШКОВІ ІНФЕКЦІЇ У НАШ ЧАС

 
 
       У наш час гострі кишкові інфекції (ГКІ) залишаються однією з найактуальніших проблем. В структурі інфекційних захворювань вони поступаються лише гострим респіраторним вірусним інфекціям. За даними ВООЗ у світі щороку реєструється від 68,4 до 275 млн випадків діарейних захворювань, кількість яких постійно зростає. Серед дітей рівень захворюваності ГКІ приблизно утричі вищий, ніж у дорослих, при цьому половина зареєстрованих випадків захворювань припадає на дітей раннього віку (до 3 років). Етіологічний чинник ГКІ вдається виявити у 70-80% хворих. Це можуть бути бактерії, віруси, гриби або ж найпростiшi. Провідна роль належить ротавірусу (60-80% у структурі ГКІ в дітей до 3 років життя). Джерелом інфекції при ГКІ є хворі люди, бактеріо- та вірусоносії, а також тварини. Зараження інфекцією здійснюється трьома шляхами: харчовим (аліментарним) – під час споживання інфікованих продуктів, що містять збудник або його токсини; водним – у разі вживання некип'яченої води, купання у відкритих водоймищах та заковтування води; контактно-побутовим – через брудні руки або інфіковані предмети. Кількість кишкових інфекцій особливо зростає улітку. Основними клінічними проявами ГКІ є інтоксикаційний синдром (лихоманка, кволість, сонливість, головний біль, блювання, пронос, біль у животі) та ознаки зневоднення (спрага, сухість шкіри, западіння великого тім'ячка у дітей грудного віку). При цьому вираженість тих чи інших симптомів захворювання залежить від виду збудника, локалізації запального процесу, типу діареї, відсотка втрати маси тіла. В деяких випадках збудник може проникати в кров, що супроводжується позакишковими гнійними вогнищами інфекції та розвитком септичних форм захворювання. У випадку бактеріального харчового отруєння в організм людини разом із недоброякісними продуктами харчування потрапляють бактерії та їх токсини. Симптомами хвороби можуть бути фебрильна температура, кволість, слабкість, головний біль, блювання за відсутності діарейного синдрому. На сьогодні існує достатня кількість лабораторних методів дослідження для виявлення збудників кишкових інфекцій. Установити етіологію ГКІ можна за допомогою бактеріологічних, вірусологічних та серологічних методів діагностики. У разі ретельного дотримання всіх рекомендацій лікаря швидко настає одужання. Фахівці рекомендують у випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання терміново звернутись до найближчої лікувальної установи. Не займатись самолікуванням! При тяжкому стані хворого необхідно негайно викликати швидку допомогу.
 
 

ПРОФІЛАКТИКА КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ

 
       Серед інфекційних захворювань особливе місце займають гострі кишкові інфекції: дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, паратифи А і В, холера, харчові токсикоінфекції та ін. Інфекційні хвороби цієї групи спричиняються різними збудниками: найпростішими, бактеріями, вірусами.
 
Що ж є спільного між ними?
Чому в одну групу увійшли захворювання, появу яких спричиняють мікроорганізми різних біологічних видів?
 
 
       Всю цю групу об’єднує те, що основне місце перебування хвороботворного початку і розвитку хвороби - кишечник людини (чи тварини). Звідси й загальний механізм передачі інфекції, так званий фекально-оральний, при якому збудник з кишечника хворого чи носія інфекції потрапляє у зовнішнє середовище, потім через рот у шлунково-кишковий тракт здорової людини і викликає захворювання. В організм людини хвороботворні мікроорганізми можуть потрапляти з їжею, водою, а також заноситись брудними руками і предметами домашнього вжитку.
 
 
Які ж ознаки гострих кишкових захворювань?
 
       Хвороба проявляється не зразу, а після інкубаційного (прихованого) періоду. При різних кишкових інфекціях він відрізняється: короткий при дизентерії - 2-7 днів, при холері - від декількох годин до п’яти днів, при харчових токсикоінфекціях - декілька годин, при черевному тифі - 7-25 днів, при гепатиті А - від 15-50 днів.
 
       Завжди давайте чесну відповідь на запитання дитини.Наприкінці прихованого періоду може з явитися нездужання, слабкість, головний біль, відсутність апетиту. Потім починають проявлятися характерні ознаки захворювання: нудота, блювання, болі в животі, рідке випорожнення, інколи з домішкою слизу і крові, підвищення температури. При гепатиті А найбільш характерними ознаками є жовтяничність шкіряного покриву та слизових оболонок, потемніння сечі і т. д
 
       Успіх боротьби за зниження захворюваності на кишкові інфекції багато в чому залежить від того, наскільки обізнане населення з причинами виникнення та поширення цих захворювань. Підвищення санітарної культури населення - це величезний резерв подальшого зниження захворюваності на гострі кишкові інфекції.
 
       Сприйнятливість людей до кишкових захворювань досить висока. Особливо часто вони спостерігаються у дітей, тому що в малят і захисні сили слабші, і гігієнічні навички ще недостатні.
 
       Щоб запобігти появі гострих кишкових захворювань, насамперед необхідно ізолювати хворого, а також виключити можливі шляхи передачі інфекції. В разі настання шлунково-кишкових розладів треба негайно звернутися до лікаря, не вдаючись до самолікування. Кожне захворювання вимагає спеціального, науково обгрунтованого лікування. Тепер розроблено ефективні, інколи дуже складні, схеми лікування кишкових інфекцій, які враховують вік хворого, реакцію його організму на лікувальні препарати, наявність супутніх хвороб, чутливість мікроорганізмів до того чи іншого медикаменту. Лікування кишкових інфекцій (а втім, і всіх інших інфекційних хвороб) має проводитись суворо індивідуально, комплексно, із застосуванням найдоцільніших засобів та методів. А це може зробити тільки лікар. Безконтрольне, неправильне вживання антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів призводить до того, що в кишечнику гинуть не лише збудники хвороби, а й корисні бактерії (мікрофлора). Хвороба може перейти в хронічну форму з розвитком дисбактеріозу, а це дуже важко піддається лікуванню. Звертатися до лікаря слід при перших ознаках недуги, інакше ускладнюється її перебіг і створюється загроза розповсюдження збудників.
 
       Тільки лікар, і ніхто інший, вирішує - госпіталізувати хворого чи залишити його вдома, де під наглядом медичного персоналу він пройде курс лікування. В іншому випадку мають бути неухильно додержані правила догляду за хворим, приписані медиками.
 
       Додержання правил особистої гігієни, включаючи регулярне миття рук, - запорука значного скорочення захворюваності кишковими інфекціями. Руки необхідно мити перед їдою, приготуванням їжі, після кожного відвідання туалету. Проте не всі, особливо діти, вміють правильно це робити. Спочатку руки слід змочити водою, потім намилити їх і розтерти мило до утворення густої піни, далі піну змити. Цю процедуру проробити двічі-тричі. Слід мити не лише тильні й долонні поверхні кистей, а й між пальцями. Бруд з-під нігтів видаляють щіточкою. Як найретельніше повинні стежити за чистотою рук працівники дошкільних дитячих закладів, а також ті, хто має справу з приготуванням та реалізацією харчових продуктів. Нехтування правилами може призвести до групового захворювання кишковими інфекціями.
 
       Важливе значення в профілактиці гострих кишкових захворювань має виконання санітарних правил приготування й зберігання їжі/бо саме тут криється джерело небезпеки розмноження хвороботворних мікроорганізмів.
 
       Рекомендується не тримати на кухні нічого зайвого. Бажано, щоб кухонні меблі були вкриті пластиком, що легко миється гарячою водою з милом. Стіни на висоту 1,5 метра від підлоги найкраще обкласти плиткою або пофарбувати олійною фарбою - це полегшить їх миття. Для сміття необхідно мати відро з кришкою. Виносити сміття слід щодня, а відро ретельно мити.
 
       Треба мати окремі дошки для обробки сирого м’яса та риби, сирих овочів, для вареного м’яса та риби, для хліба.
 
       Кухонне приладдя і посуд слід мити гарячою водою після кожного приготування їжі, а м’ясорубку після миття ошпарити окропом. Зберігають посуд у недоступному для мух місці.
 
       Ще до того як продукти опиняться на кухні, треба запобігти їх забрудненню мікроорганізмами, що спричиняють гострі кишкові інфекції. Продукти, які не підлягають термічній обробці (ковбасу, масло, сир тощо), упаковують окремо від сирого м’яса, риби, напівфабрикатів.
 
       Овочі, фрукти, ягоди, які будуть споживатися в сирому вигляді, слід мити в проточній воді. Продукти, що швидко псуються, зберігають у холодильниках при температурі в камері не вище +6°С. Існує певний термін їх зберігання, і необхідно його суворо дотримуватись. Так, м’ясний фарш можна тримати в холодильнику не більш як 6 годин; торти, тістечка, м’ясні напівфабрикати - 36 годин; смажені котлети - 24 години; варені ковбаси - 48 годин.
 
       Не рекомендується готувати влітку в домашніх умовах заливні м’ясні та рибні страви. А в їдальнях та кафе взагалі заборонено готувати ці страви в літні місяці.
 
       Молоко перед надходженням до торговельної мережі піддається пастеризації, яка різко зменшує кількість хвороботворних мікроорганізмів у ньому. Проте розливне молоко (а надто куплене на базарі) слід обов’язково прокип’ятити. У поширенні гострих кишкових інфекцій не остання роль належить мухам. Перелітаючи знадвору, де вони кубляться в місцях, багатих на органіку (смітники, перегній, нечистоти), до житлових приміщень, комахи сідають на харчові продукти і таким чином заражують їх збудниками хвороб, яких переносять на лапках та черевці. Боротьбу з мухами найкраще розпочинати із знищення їхніх личинок навесні. Для цього місця можливого виплоду мух 3-4 рази на місяць обробляють карболовою кислотою, хлорофосом або гасом з розрахунку 2-3 літри на 1 м2. Щоб перекрити мухам доступ у приміщення, вікна закривають марлею або густою сіткою. Для знищення мух використовують липкі стрічки, мухобійки. Треба пам’ятати, що в чистому приміщенні мухи не затримуються.
 
       Фактором передачі кишкових інфекцій може бути вода, забруднена виділеннями хворого чи носія інфекції. Найбезпечнішою є вода, що подається централізовано водопроводом, бо її піддають очищенню та знезараженню хлором у нешкідливих для людини дозах. Замкнута система водопроводу виключає забруднення води хвороботворними мікроорганізмами.
 
       Велику небезпеку становить вода відкритих водойм: вона може бути забруднена нечистотами, що скидаються з суден та з каналізаційних труб або змиваються з поверхні грунту атмосферними опадами. Під час купання у відкритих водоймах (річка, озеро, ставок і т. д.) намагайтеся не ковтати воду.
 
       Криниці у сільських населених пунктах слід розташовувати якнайдалі від можливого джерела забруднення (на відстані 20-30 метрів від дворових вбиралень, вигрібних ям, смітників). Отвір криниці слід щільно закривати кришкою і брати з неї воду тільки громадським відром.
 
 
ПАМ’ЯТАЙТЕ!
 
       Тільки чітке дотримання всіх гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути зараження кишковими інфекціями
 
 
 
 
 

ЯКЩО У ВАШОЇ ДИТИНИ НАДЛИШКОВА ВАГА

 
 
       Як правило, більшість батьків хвилюються, якщо їх дитина погано їсть і виглядає дуже худенькою. І навпаки, якщо вага дитини набагато більша, ніж у ровесників, батьки бувають дуже задоволені. На жаль, надмірна вага може стати причиною дуже багатьох серйозних захворювання, тому що при ожирінні відзначаються серйозні порушення обміну речовин, виникають патологічні зміни з боку центральної нервової системи, органів кровообігу, шлунково-кишкового тракту та ендокринної системи, що надалі може призвести до таких поширених захворювань, як плоскостопість і викривлення хребта (так як саме цей орган повинен утримувати всю тяжкість надлишкової маси тіла), цукровий діабет (так як надлишкове надходження поживних речовин різко "перевантажує" підшлункову залозу, а вона не може весь час працювати в такому режимі, і в якийсь момент не витримує, що призводить до порушення обміну глюкози і, в подальшому, до цукрового діабету). Дуже часто вже у 10-12 літніх пацієнтів можна знайти сечокам'яну або жовчокам'яна хвороба, а іноді і гіпертонію (підвищений тиск), що може значно скоротити тривалість життя, не кажучи вже про те, що всі ці захворювання різко знижують працездатність, та й взагалі " якість життя ". Ожиріння, як правило, виникає в результаті великого надходження в організм харчових речовин, енергетична цінність яких значно перевищує енергетичні витрати організму (виняток становить дуже вузьке коло спадкових захворювань, де механізми дещо інші). На жаль, у 80% дітей, які страждають надмірною вагою, є маса супутніх захворювань, та й їх "апетитний" вид призводить до розвитку певних комплексів з самого дитинства, що принесе їм ще й страждання душевні … Як же і коли подбати про те, щоб наші діти росли здоровими фізично і морально? До народження дитини майбутній мамі необхідно ретельно піклуватися про своє харчування, стежити, щоб більшу частину раціону становили овочі, фрукти, молочні продукти, м'ясо (бо саме в них містяться білок, вітаміни, мікроелементи), і обмежити вживання жирних продуктів і солодощів, випічки . Цілі покоління прожили у впевненості, що майбутня мати повинна їсти за двох, але в результаті накопичена надмірна маса може стати не тільки марною, але й шкідливою для Вашої майбутньої дитини, так як протягом вагітності може ускладнитися підвищенням артеріального тиску, набряками і іншим. І абсолютно необов'язково вага майбутньої дитини в такій ситуації буде вище середньої. З іншого боку, якщо вага плоду більше 4 кг, то це, в свою чергу може ускладнити процес пологів, і ризик отримати родову травму значно вище. Після народження одним з важливих моментів у профілактиці ожиріння є збереження грудного вигодовування, так як материнське молоко найкращим чином покриває потребу зростаючого маляти у всіх поживних речовинах, і перегодовування тут малоймовірне. Якщо ж дитина перебуває на штучному вигодовуванні, то тут необхідно суворо дотримуватись режиму годування, витримувати певні інтервали між прийомами їжі. Бажано з перших днів життя дитини намагатися не годувати її вночі, таким чином, у дитини з самого раннього віку виробляється правильний харчовий стереотип. Дітям, схильним до ожиріння, народженим з великою масою тіла (понад 4 кг) або мають великі збільшення маси, прикорм можна давати трохи раніше - з 4-х місяців, причому першим прикормом повинно бути овочеве пюре. Овочі можуть бути найрізноманітніші, а картопля не повинен становити більше 50% порції. Наступний прикорм - каша, яку дають лише раз на добу, причому замість цукру краще додавати фрукти або овочі (яблука, гарбуз, моркву). Кашу краще давати вівсяну або гречану, і ні в якому разі не манну. При харчуванні дітей старших одного року необхідно дотримуватися тих же принципів: прагніть дати дитині більше рослинної їжі (фрукти, овочі, ягоди), так як вона містить багато клітковини і тим самим є засобом боротьби з запорами, які дуже часто ускладнюють життя дітям з ожирінням. До того ж, клітковина є таким "йоржиком", який очищає кишечник, допомагає виводити шлаки, що сприяють розвитку алергії - теж частої "супутниці" ожиріння. Постарайтеся з самого раннього віку привчити дитину не їсти багато на ніч, запропонуйте їй склянку кефіру (із зниженим вмістом жиру), молока, або йогурту, але не варто додавати до цього булочку або печиво. Годування повинні проходити в спокійній обстановці, нехай дитина насолоджується їжею, у неї раніше виникне відчуття насичення. Ще один момент, про який варто поговорити детальніше - про їжу "поза розкладом". У багатьох дітей є потреба перекусити між прийомами їжі - так що ж краще всього запропонувати дитині? Фруктові та овочеві соки, фрукти, ягоди швидко і легко перетравлюються, містять мінімум калорій при великому вмісті вітамінів. Між годуваннями не пропонуйте дитині тістечок, пирогів, печива або бутербродів з вмістом майонезу або кетчупу. Така їжа має чотири вади: висококалорійна, бідна вітамінами й іншими поживними речовинами, шкідлива для зубів, тому що сприяє розвитку карієсу, і "засмічує" кишечник, сприяючи розвитку запорів. Дати дитині перекусити найкраще в середині між двома годуваннями або не пізніше, ніж за 1-1,5 години до наступного годування. Іноді діти погано їдять за столом, але охоче перекушують поза розкладом. Така проблема могла виникнути, якщо мама довго вмовляла і примушувала їсти дитину у встановлені години і намагалася якомога більше дати дитині з'їсти за кожне годування (навіть, якщо вона вже сита). Якщо так тривало кілька місяців, то одного виду кухні достатньо, щоб викликати у дитини нудоту. Але як тільки обід закінчено (хоча дитина з'їла дуже мало), її шлунок повертається в природний стан і вимагає їжі. Вирішення цієї проблеми - не відмовляти дитині в їжі в недозволений час, а постаратися зробити процедуру годування у встановлені години настільки приємною, щоб вона заздалегідь із задоволенням передчувала її. Їжа повинна бути смачною і мати апетитний вигляд, щоб дитина їла її з більшим задоволенням, ніж ту, яку пропонують їй між годуваннями. І останнє. Не забувайте про те, що зайві калорії можна витрачати при фізичних вправах, тому намагайтеся стимулювати рухову активність дитини, хай вона більше перебуває на свіжому повітрі, якщо дитині більше 3-х років, то можна займатися з нею плаванням, танцями та іншим. І тоді Ваші діти будуть здоровими і красивими в усіх відношеннях. За допомогою яких прийомів можна вирішити проблему зайвої ваги у дитини і на все життя прищепити йому здорові звички? Відповідає відомий американський експерт з питань зайвої ваги і ожиріння у дітей та підлітків, професор кафедри розвитку людини Пенсільванського державного університету доктор Лінн Берч.
 
 
Як визначити, чи є у дитини надлишкову вагу?
 
  • Кваліфіковану відповідь на це питання вам дасть лише педіатр. Він же зможе з'ясувати причини дитячої повноти. У здорових дітей причиною зайвих кілограмів завжди є неправильне харчування і низька фізична активність. А ці фактори безпосередньо залежать від того, як себе ведуть батьки.
  • Іноді батьки, які самі не відрізняються худорбою, відносяться до зайвої ваги у своїх дітей спокійно. Мовляв, від генетики нікуди не втечеш.
  • Діти, рідні яких мають зайву вагу, більше за інших ризикують отримати надлишкову вагу й ожиріння. Однак спадковість тут не грає головної ролі. Це лише додатковий "Фактор ризику". І справа не тільки в генах. Справа в тому, що повні люди, якщо вони здорові, зазвичай ведуть малорухливий спосіб життя, переїдають. Природно, що дитина в подібних умовах теж починає набирати зайві кілограми.
 
 
Отже, що ж потрібно робити, якщо у дитини є проблеми з вагою?
 
       Спочатку скажу, чого робити не слід. По-перше, в жодному разі не саджайте дитину на обмежувальну дієту, якщо тільки це не рекомендував лікар. По-друге, не сваріть дитину за те, що він повний. Він повинен усвідомлювати, що його люблять незалежно від того, як він виглядає. І, по-третє, не дозволяйте своєму чаду падати духом.
 
       Повні діти часто дуже добре розуміють, що вони відрізняються від інших. Єдиний спосіб допомогти повного малюкові - змінити спосіб життя всієї сім'ї. Для того щоб здорові звички міцно увійшли в життя вашого дитини, їх повинні прийняти всі домочадці. І це принесе користь всім.
 
 
"Образ життя" - досить широке поняття. Яким чином життєвий уклад сім'ї позначається на вазі дітей?
 
       Основна проблема сьогодні полягає в тому, що ми звикли їсти, коли не голодні. Ми не можемо відмовитися від улюблених ласощів, просто підтримуємо компанію або сідаємо за стіл просто тому, що прийшло час.
 
       А діти, особливо маленькі, зазвичай їдять, лише якщо відчувають голод, і зупиняються, як тільки наситилися. Однак після 5 років вони поступово перебудовуються на сигнали навколишнього середовища і вже менше орієнтуються на внутрішні відчуття. У цьому віці малюки починають їсти, якщо отримують улюблені ласощі або якщо за стіл сідають батьки. Вони перестають чітко відчувати голод чи ситість, з кожним роком ризикуючи набрати зайві кілограми.
 
 
З чого саме ви радите почати зміна звичок?
 
       Я впевнена, що рухатися в цьому напрямку потрібно повільно, але досить завзято. Ось кілька простих прийомів, які допоможуть вам зробити перші кроки:
 
  1. Визначте в квартирі "харчову зону". Дитина повинна знати, що їсти можна тільки на кухні або в їдальні.
  2. Не використовуйте їжу для покарання або заохочення. Наприклад, позбавлення вечері за провину може призвести до того, що дитина буде побоюватися голоду і буде їсти якомога більше за будь-якої можливості. А якщо дитина отримує солодощі або чіпси в якості винагороди, він може вирішити, що ця їжа краща за іншу. Замість того, щоб заохочувати чадо шоколадкою, краще похваліть його, зводите в зоопарк або зіграйте в його улюблену гру.
  3. Привчайте дитину їсти повільно. Малюк повинен відчувати спокійну, комфортну атмосферу, що розташовує до неквапливої їжі.
  4. Беріть дитину з собою за покупками, дозвольте йому брати участь у приготуванні їжі. Так ви зможете навчити його вибирати здорову їжу. До того ж діти охочіше їдять їжу, яку вони допомагали готувати.
  5. Поступово переходите на продукти зі зниженою жирністю. Але ні в якому разі не виключайте жири з раціону - вони повинні забезпечувати не менше 30% всієї добової калорійності.
  6. Не слід різко обмежувати солодощі. Намагайтеся потроху знижувати їх кількість, не створюючи у дитини відчуття заборони або позбавлення.
  7. Продумайте здорові перекушування. Замість кошики з хлібом та вази з цукерками в перервах між прийомами їжі тримаєте на столі миску з очищеною морквиною або яблуками.
  8. Зробіть раціон свого чада максимально різноманітним. На столі повинні бути присутнім і зернові, і молочні продукти, і фрукти з овочами, а також жири, м'ясо, риба, яйця.
 
 
Різноманітне харчування - не таке вже й легке завдання. Як змусити маленького вередун є нелюбиму, але корисну їжу?
 
       Змушувати дитини щось є - це тупиковий шлях. Якщо ви хочете привчити дитину до різноманітного харчування, доведеться проявити терпіння. Нові продукти потрібно пропонувати дитині неодноразово. Недавнє дослідження показало, що несолодкі продукти, наприклад овочі, увійдуть до раціон дитини тільки після 5-ї, 10-й або навіть 15-ї спроби. Наприклад, ви хочете привчити своє чадо до корисної цвітній капусті. Починайте з малого - покладіть на тарілку поряд зі звичною їжею столову ложку цвітної капусти. Перший раз дитина може навіть не доторкнутися до незвичній для нього їжі. Але через якийсь час маля звикне до овочевий добавці і буде спокійно її з'їдати. Але все ж найкращий вихід - їсти цю саму капусту разом з дитиною, подаючи тим самим приклад.
 
       Це відноситься до всього, що ви робите. Хочете, щоб дитина не їв перед телевізором або був більш активним - ведіть себе відповідно.
 
 
А що робити з любов'ю дітей до шоколадкам, чіпсів, цукерок? Заборонити як шкідливу їжу?
 
       Забудьте про те, що існують заборонені продукти. Інакше спрацює ефект забороненого плоду.
 
       Якщо ви зіткнулися з проблемою пристрасті малюка до шоколаду чи чіпсам, не варто виключати ці продукти з раціону. Почніть з того, що купуйте маленькі упаковки улюблених ласощів. Взагалі, стежте за розміром порцій своєї дитини. Не секрет, що маленькі діти часто отримують набагато більше їжі, ніж їм реально необхідно.
 
 
Чи може дитина самостійно визначити величину своєї порції?
 
       За розмірами порції стежити, звичайно, повинні батьки. Просто пам'ятайте: занадто великі порції - це своєрідний сигнал для дитини не довіряти власному почуттю голоду. Він починає думати, що батьки - А не він сам - знають, скільки йому потрібно з'їдати. Є хороше правило для дітей дошкільного віку. Кожен продукт їм необхідний у кількості однієї столової ложки на рік життя.
 
       Є ще один непоганий спосіб розібратися з порціями, але він підходить не всім дітям. Спробуйте подавати їжу не в окремих тарілках, а на загальному блюді. Дайте дитині можливість самому покласти собі їжу, користуючись дитячої ложкою. Більшість дітей інтуїтивно візьмуть стільки страви, скільки їм потрібно. Тим більше що хлопці, особливо дошкільнята, люблять відчувати себе незалежними.
 
 
Цей ради виглядає дуже демократичним. Мені здалося, ви радите більш суворо контролювати харчування дитини.
 
       Контроль може бути різним. Я вважаю, що батьки повинні лише спрямовувати своє чадо, надаючи йому право вибору. Тобто мова йде про м'яке контролі. Батьки мають вплив на харчові звички дитини лише до 5 років. І чим раніше ви почнете стежити за раціоном свого нащадка, тим краще.
 
       У той же час не варто надавати надто сильний тиск на вибір дитиною продуктів. Головне завдання - не заборонити або змусити своє чадо щось робити, а навчити дитину прислухатися до себе. Це вміння в сучасному світі цінується на вагу золота.
 
 
Серед основних причин зайвої ваги у дітей ви назвали не тільки неправильне харчування, а й недостатню фізичну активність.
 
       У цьому випадку діяти теж потрібно послідовно. Діти адже за своєю природою дуже активні та енергійні. Але пристрасть до телепередач та комп'ютерним іграм призводить до того, що вони майже перестають рухатися протягом дня. Постарайтеся акуратно "переорієнтувати" своє чадо.
 
       Наприклад, заплануйте вечірню сімейну прогулянку замість традиційного перегляду телепередач. Будьте прикладом для своїх дітей. Якщо вони будуть бачити, що ви активні і отримуєте від цього задоволення, вони будуть рухатися разом з вами. Підійдуть їзда на велосипеді, танці, прогулянки, плавання, лижі, катання на ковзанах. Коли ваш малюк зміцніє, спробуйте підшукати відповідну спортивну секцію. Постарайтеся знайти щось, що буде не тільки приносити вашому чаду користь, але і доставляти йому задоволення.
 
       Звичайно, така зміна образу життя зажадає від вас деяких зусиль. Але вони окупляться сторицею, адже любов до здорового способу життя - королівський подарунок на все життя.